Країна Мрій запрошує вельмишановне панство на шляхетне зібрання «Осінь Середньовіччя»
Країна Мрій має честь запросити Вас на шляхетне зібрання «Осінь Середньовіччя».
Це грайлива і водночас серйозна спроба вловити відблиск іншого Києва, того який давно став історією, а то й міфом. Проте в його випроміненні – квінтесенція епохи, коли наше Місто і його мешканці мали вдосталь і гонору, і гречності, вміли проявити характер та боронити свої права. В тому числі – право на світло.
Зазирнувши до історичних довідок, бачимо, що як засвідчують архівні джерела, свято свічки, або «женіння свічки», хоч і в модифікованому вигляді, але дожило до початку ХХ століття. Це був останній спогад про Магдебурзьке право, яким кияни керувалися принаймні від кінця XV століття. В літописі за той час є згадка про те, що «Великий Князь Литовський Олександр Казимирович звільнив мешканців від військових повинностей, звільнив від мита і надав Києвоподільским громадянам право вільних імперських міст за Оттонським, або Магдебурзьким кодексом». Згодом, на початку XVІ століття король польський Сигизмунд І підтвердив ці права. Скасовано Магдебурзьке право у Києві було лише у 1830-х роках за царювання Миколи І.
Саме в день Святого Семена-Стовпника преподобному Симеону Стовпнику (великий аскет, праведник та подвижник, що жив у ІV-V ст.), відкривався новий церковний і діловий рік, відбувалося оновлення світла – свято свічки, або одруження свічки, чи як в народі казали, «женіння свічки». Його щорічно влаштовували київські міщани в ніч з 14 на 15 вересня (за старим стилем – з першого на друге вересня) на Контрактовому майдані в Києво-Подолі. Ще звечора сюди сходилися члени Богоявленського братства та братчики-цеховики зі своїми знаменами, цішками, корогвами. Вони йшли, співаючи цехових гімнів – пісень та побожних піснеспівів. Кожне цехове братство несло свою велику воскову свічу. Опівночі весь майдан спалахував безліччю свічок і смолоскипів. Починалися танці, розігрувалися театралізовані драматичні діалоги, декламувалися найкращі твори поезій того часу.
Святкували Семена й повсюдно в селах. Оскільки преподобного вважали покровителем «вогню», то селяни влаштовували обряд «женіння»: «свічки», «комина», «каганця» чи «лучника». Запрошували близьких гостей, готували весільні страви, прикрашали свічку чи каганець, урочисто запалювали вогонь і веселилися. Наступного дня запалену свічку переносили до іншого господаря й продовжували «свіччине весілля». Так могло тривати цілий тиждень. Але лише виконавши такий обряд (якого особливо дотримувалися сільські кравці й шевці), ремісники могли приступати до своєї праці вдосвітки та ввечері при запалених лучниках чи каганцях. Окрім того, в деяких місцевостях ще й «засиджували» вечір – святкували в когось із господарів, щоб тим добре працювалося і не хилило на сон темними осінніми вечорами. Інколи подібні «засидження» влаштовували не вдома, а в шинку. Годилося також в цей день встановлювати ремісниче обладнання (ткацький верстат і т.п.) в хаті і розпочинати при посвіті перше ткання. До хатніх посиденьок-вечорниць переходила з Семена і молодь після літніх «вулиць» та «колодок».
В програмі нашого заходу:
* презентація нового диску з серії «Шедеври української музики»* під назвою «Українське бароко» – колекції творів анонімних українських авторів – композиторів та піснярів, відновлених за старовинними рукописними збірками XVІІ - поч. XVІІІ століть. Виконавці – Тарас Компаніченко, Ніна Матвієнко, Надія Боянівська та ансамбль давньої музики Костянтина Чечені;
* великосвітські співи, музикування епохи Ренесансу та Бароко. Виконавці – Ніна Матвієнко та ансамбль давньої музики Костянтина Чечені;
* лицарські пісні, духовна та світська лірика. Виконавець – «Хорея Козацька»;
* побожні псальми та канти. Виконавці – хоровий ансамбль церкви Благовіщення Києво-Могилянської академії під орудою Валентини Шовкун,
а також побачите обряд «Женіння свічки» і спробуєте повправлятись в танцях середньовічної епохи.
