Світлячок на ім’я Катя CHILLY

СУДДІ НАШІ

Діти – це завтрашні судді наші, це критики наших діянь, це люди, які йдуть у світ на велику роботу – будівництво нових форм життя.

М. Горький

 В силу професії мені часто доводиться відвідувати різні концерти, але чим більше їх відвідуєш – тим більше розчаровуєшся. Музика, якщо в даному випадку "це" гідне так називатись, пролітає так далеко, іноді здається, що вона зовсім відсутня, чуєш лише якесь звукове сміття. І просто не хочеш "це" чути. Якийсь концерт кращий, якийсь гірший, але всі вони на одному рівні – музика не виконує своє головне завдання, не викликає потрібних емоцій. Іноді сидиш і чекаєш кінця концерту, дивишся на годинник і в голові прикидаєш скільки ще залишилось терпіти, бо не культурно просто встати і піти. Зараз я не кажу про всю нашу музику, а лише про переважну її більшість. Я впевнена, що є в нашій країні дарування, але їм дуже важко пробиватись крізь стіну нерозуміння. Справжній талант, оригінальність жанру чи то просто супервокальні данні на сьогоднішній день для багатьох неважливі й непотрібні, їм для щастя вистачає одноманітної "попси". Чому? На це питання у фільмі "Попса" дуже гарно відповіла продюсер (героїня Тетяни Васильєвої) молодій дівчині, яка приїхала у велике місто бути співачкою:

"– Ну чого ти мовчиш? Розповідай!

– Що розповідати?

– Ну я звикла, що ти весь час щось бубониш мені у вухо.

– Ви розумієте, я там у себе слухала попсу з ранку до вечора, як всі – і все одне й те саме. Три акорди, слова тупі місцями переставляються... і все... тільки імена різні.

– Отже, все ж таки слухала, так?

– Ну так іншого-то немає!

– І тоді ти вирішила – візьму свою гітару і поїду до Москви, навчу їх у кінці-кінців тому, як це робиться. Так? Що потрібно співати і як? Томі Кастро чула?

– Ні, а хто це?

– Це великий блюз-гітарист! А Шульца, а Наймана знаєш? Ні? А Тома Вейтса? Імена такі хоч чула?

– Ні.

– Чого ти посміхаєшся? Куди ж ти лізеш, дуринда? Ось тільки біда наша розумієш у чому, що слухають їх лише п’ять відсотків, а сто п’ятдесят мільйонів бажають три акорди і чотири слова – і відчувають себе щасливими! Розумієш? І бажають щоб життя було простим, як ці три акорди, щоб не повіситись з печалі. А свої пісні можеш співати у переходах – там таких як ти дуже багато!"

Ці слова жорстокі – але правдиві. Іноді сльози на очі навертаються, коли у "трубі" (підземний перехід) на Хрещатику таким сильним оперним голосом співає жінка і просить милостині. А її голос настільки чистий, справжній і чарівний! І що він нікому не потрібен?

Цікаво, що буде через сто років? Суспільство деградує повністю, чи буде якийсь просвіт? Хто може змінити ситуацію? Відповідь очевидна – наше майбутнє – це наші діти. І наше завдання – виховати справжніх Людей, які будуть вміти цінити прекрасне. І якщо сумлінно поставитись до цього завдання – виховуючи дітей, ми виховаємо і себе, заповнимо ті пробіли, які існують.

Наш журнал працює з дітьми вже декілька років. Проводимо відкриті уроки та конкурси серед учнів загальноосвітніх шкіл та шкіл-інтернатів. Спілкуємось з підростаючим поколінням про їх захоплення та мрії і завжди питаємо дітей про те, з ким би з відомих людей вони хотіли поспілкуватись і про що. І чомусь серед українських відомих людей школярі віддали перевагу співачці Каті Chilly. А на питання: "чому?" однією з основних відповідей було: "Її музика справжня і добра". А вже коли ми попросили поставити їй конкретні запитання, то були приємно враженні – питання були не по-дитячому глибокими. Особливо серйозними були запитання від дітей-сиріт та інвалідів.

Я пам’ятаю пісні Каті Chilly, ще зі свого шкільного минулого. У нас тоді не було магнітофонів, але моя однокласниця Рамона приносила у школу свою "Весну" і ми всім класом слухали і насолоджувались новою, ні на що не схожою, творчістю Каті. Хто знав тоді, що через роки я буду слухати цю ж музику знов, але сприйняття стане глибшим...

Пройшов деякий час і ми дізнались про концерт Каті Chilly в Арт-клубі "44" у Києві. Запаслись пивом і ай-да на зустріч з творчістю.

 

***

КОНЦЕРТ, АБО ДУХОВНА ЇЖА ДЛЯ МАЛЕНЬКОЇ ЛЮДИНИ

Щоб полюбити музику треба перш за все її слухати...

Любіть та вивчайте велике мистецтво музики. Воно відкриє вам цілий світ високих почуттів, пристрастей, думок. Воно зробить вас духовно багатшими, чистіше, бездоганніше. Завдяки музиці ви знайдете в собі нові, невідомі вам колись сили. Ви побачите життя у нових відтінках і кольорах.

Д. Д. Шостакович. "Знати і любити музику"

І от заграла музика, якось особливо торкаючись тонких струн десь у глибині. Захотілось підійти ближче. Пам’ятаючи стару, як життя, приказку: "Розумний в гору не піде – розумний гору обійде" – ми вирішили обійти натовп шанувальників, але це не вдалось, вони були навіть під столами. Втомившись обходити, присіли на сходинках біля клубного vip-сектору.

 Сцену було добре видно, хоча це було не головне. Я вперше почула голос Каті вживу, і він магічним ланцюгом прикував мене до цих сходинок. Пиво мені вже було не потрібне – така музика не потребує синтетики, я віддала свій бокал якомусь хлопцю, не випивши і краплі. Навіть не уявляла, що голос може бути настільки сильним і приємним, добрим і магічним, але це теж було не головне, керувала всім повна гармонія – голос, музика, слова разом з сильною енергетикою. Це було насправді магічне поєднання і добрі чари розвіялись по залу.

Максим Сидоренко – фортепіано

Юрій Галинин – контрабас

Іван Власенко – драмбука

Дмитро Борисов – джембе

Ксенія Задорська – скрипка

Я дивилась на сцену і у якийсь момент здалося, що Катя, як маленьке сонце починає випромінювати світло і кожен промінь, який від неї відходить торкається якоїсь певної людини. Але ці промені відрізняються – один ширший, другий тонший... може це залежить від людських потреб, комусь завжди потрібно більше тепла і любові. Закрила очі і музика перенесла мене у магічний ліс, де була осінь, я лежала на землі, а біля мене ходили фантастичні тварини – душі було тепло... і раптом пішов сильний дощ... Я розплющила очі – закінчилась пісня і зал аплодував. Повернувшись у реальність, подивилась на людей, за той час поки мене не було вигляд магічних променів змінився, це вже були не проміні від сцени – від кожної людини випромінювався якийсь колір, білий колір з різними відтінками. Погляд перемістився на сцену і на мить здалось, що я бачу ангела...

Час концерту промайнув дуже швидко, коли музика перестала грати і люди почали розходитись, я відчула, що моя душа відпочила, дихати стало легко. Ми вийшли на вулицю і зустрілись з теплим дощем. Магічна музика змила бруд з душі, а дощ – з тіла. Додому вирішили йти пішки, музика все ще грала у серці, ми обмінювались враженнями. Кожен відчув щось своє, напевно те, що було найбільш потрібне…

***

Новожилов Дмитро, 46 років, працівник друкарні

"Я не відношусь до тих людей, що люблять тусовки чи клуби. Я взагалі рідко коли кудись ходжу. Так робота, дім... домашні клопоти. Про концерт Каті Chilly дізнався випадково і захотів піти. Вона інша, я знаю її творчість, але давно не чув. Я вже казав, що в клубах майже не буваю, але я б не пішов на що завгодно. Мені взагалі на нашій естраді зараз нічого не подобається. Казати про музику Каті Chilly я некомпетентний – де формат, де не формат? – Я не знаю, мені байдуже, головне щоб подобалось. А це мені подобається. Я навіть не знаю як цей стиль музики називається.

Концерт був сильний, емоційний, ліричний, на вищому рівні. Молодець Катя, молодці музиканти. Я дуже радий, що прийшов.

Що сподобалось більш за все? Розумієш... Я був недалеко від сцени і під час однієї пісні, вона співала і дивилась на мене, і довго так. Мені спочатку стало ніяково, а потім так приємно, здалося, що Вона співає лише для мене, для маленької людини."

***

Гліб Орлов, 26 років, журналіст

"Я на концертах і на прес-конференціях буваю майже кожного дня. Це робота. Мене чимось здивувати майже нереально. Ось останній концерт, який дійсно сподобався, це був Елтон Джон, так вже скільки часу минуло. Я навіть не хочу про це говорити...

А що стосується сьогоднішнього концерту, то я був приємно здивований. Вона мене вилікувала. Я вже давно посварився зі своєю дівчиною і на душі було дуже погано. Я ображався, шукав винних... А тут, під час концерту, я, можна так сказати, – отримав духовну їжу. Просто сидів і слухав. Думав про щось своє і отримував задоволення. Мені подобалась музика і я відчував сильну енергетику зі сцени. І думав: ну як у ній такій маленькій дівчинці вміщається стільки голосу і навіщо їй мікрофон. Так, вона талановита – це факт! А після концерту я як заново народився, скинув моїй дівчині sms: "Кохаю. Сумую. Вибач" і вона мене пробачила."

***

Інга Лебедєва (Tutti) м. Ялта

"Я спеціально з Ялти приїхала на концерт. Ну звісно емоції переповнюють – бо Катя Chilly – найкраща! Я дуже люблю її творчість, чекаю з нетерпінням новий альбом. Про її концерти не можна казати – сподобався чи ні – в неї всі виступи геніальні, кожен концерт найкращий. Сьогодні вона була особлива, інша трохи... їй гарно з цими бантиками. Я дуже рада, що в нас є така Катя.

Що сподобалось? Все! Ну гаразд... вона дуже добра, це видно навіть по тому як вона говорить зі сцени з глядачами, як вона з такою ніжністю і любов’ю казала: "Тут в залі моя мама". Під час пісні Катя підійшла до глядачів, там на камеру знімала, здається, її художній керівник, і так ніжно її поцілувала. І це був не просто звичайний поцілунок, він був наповнений любов’ю, вдячністю, відданістю..."

***

СВІТЛЯЧОК

Минув лиш день після концерту і за півгодини у Маріїнському парку я зустрінусь з Катею Chilly. Скажу чесно, мені цікава ця зустріч, цікава з різних причин. По-перше, тому, що я читала багато різних її інтерв’ю, де вона відповідала майже на всі життєві питання, але мені чомусь цього було мало, після концерту, здалося, що її душа настільки велика і багатогранна, що може розтопити будь-яке серце. По-друге, я все ж таки мала завдання від дітей, їх запитання хоч і були дещо дитячими, але іноді їх глибина просто зашкалювала. По-третє, я все ще не могла відійти від концерту, і хотілося щоб таких світлих миттєвостей було більше, а кольорової мішури – менше. Мішура, яка поглинула сіру масу, диктуючи їй свої смаки, заполонила все і здається, що надії на свіжий ковток повітря вже немає, доки у мій світ не увірвався голос Каті Chilly. З її даними можна працювати у будь-якому жанрі, скажімо, співати ту ж доступну попсу й іноді в нескладний текст пісні вплітати свої голосові можливості, але чи реалізувала б вона тоді себе? Чи не змішалась би із натовпом безголосих індиків, що роздуваються від власної значимості?

Геній живе у всі часи; але люди, котрі є його носієм, німі, поки незвичайні події не запалять масу і не призвуть їх.

Д. Дідро

Час пролетів майже непомітно... і ось вона переді мною...

Цікаво споглядати за людьми такими різними, несхожими, вони по-різному пахнуть і у кожного своя правда – талановиті, геніальні, бездарні, розумні й не дуже, цікаві й нецікаві, добрі й злі. Часто бувають моменти, коли спілкуєшся з людиною, а вона просто не викликає ніяких емоцій – як рослина живе і розмірковує про буденну мішуру. І таких багато, іноді слухаєш їх, а в одне вухо влітає, а в інше вилітає. Тоді мені хочеться встати і піти і навіть не казати "до побачення"... Але бувають і винятки – це люди, після знайомства з якими просто хочеться насолоджуватись життям. Таких людей небагато, я їх називаю Світлячки, вони несуть добро, любов і світло. Для них завжди в моєму серці заброньоване місце.

З Катею ми спілкувалися довго, але мені все одно не хотілось її відпускати. Навіть і не думала, що стільки доброго може бути в одній людині. Дитина в душі, але з глибокою життєвою мудрістю. Вона любить людей такими, якими вони є і у всьому бачить лише хороше. Любить природу, вірить у дива, читає казки, вона взагалі все робить з любов’ю і вкладає душу – бо інакше просто не може. Самокритична і ніколи не зупиняється на досягнутому. Ось кажу їй, що концерт був просто супер, а вона відповідає: "Я відчуваю, що можу ще більше. І наступного разу зроблю більше".

Готуючись до інтерв’ю перечитувала різні матеріали про Катю. Її часто порівнюють з чимось неземним, називають ангелом, читаючи її відповіді, мені іноді здавалося, що в ній є якийсь протест проти цього, що вона хоче бути як всі. Але навіщо бути як всі, якщо бути ангелом її призначення?

Її дар геніальний і з цим ніхто не посміє посперечатись, але чи важливо просто мати дар? Чи краще поставити питання "навіщо?" Бог ніколи не дає таланти, а тим більше великі таланти, аби дати. Він ставить свої завдання – головне це вчасно відчути і вірно зрозуміти. Я довго думала над "ефектом ангела", який відбувається на сцені під час концерту Каті Chilly і мені здається, що це ефект гармонії – душі і тіла, серця... правильно підібраний репертуар, і що найголовніше – в її серці є Бог, який і робить, мабуть, всі ці дива... Бог через неї допомагає людям бути щасливими. Мені сподобались її слова: "Бог у всьому – усе є Бог!".

Саме Бог допоміг їй колись зробити правильний вибір. Коли Катя вибирала між двома факультетами Київського університету ім. Тараса Шевченка – міжнародними відносинами і фольклористикою. На ніч вона поросила у Творця поради, їй приснився сон і вранці вона зрозуміла, яким шляхом йти далі.

Генієм можна назвати лише ту людину, яка знаходить таку глибоку насолоду у своїй творчості, що вона працює, не дивлячись ні на що. Поставте перешкоди цим струмкам, лише той з них, котрий має стати славною рікою, зуміє всі їх подолати.

Cтендаль

Якось Рената Литвинова сказала: "Якщо людина талановита і робить щось дуже добре, то чому їй про це не сказати?". Катя Chilly як співачка, і як людина заслуговує на всі найкращі слова, які тільки існують і не існують. І я буду молотись Богу, щоб вона завжди була на сцені і приносила людям щастя, бо вона їм потрібна.

Шанувальники і преса придумали дуже багато різних визначень таланту Каті Chilly і як її тільки не називають – солодкоголосий ельф української естради, сирена, ангел... Я довго думала над тим, ким є Катя Chilly для мене, і відповідь на це питання лише одна – стиль життя – якщо ти раз впустиш її в своє серце – більше не випустиш ніколи.

У № 7 журналу "СТІНА" читайте відповіді Каті Chilly на недитячі запитання від учнів старших класів загальноосвітніх шкіл та шкіл-інтернатів.