Гурт «Гайдамаки»: «Україна ще має трішки дорости, щоб її любили і хотіли до неї вертатися»
Зустріч із хлопцями портал Gloss.ua задумав як прогулянку осіннім парком – так собі, листячко попинати, про щось цікаве потеревенити. Жовтнева прохолода не завадила змістовно поспілкуватися та зробити кілька яскравих і несподіваних для цього гурту кадрів.
У бесіді брали участь Олександр Ярмола (фронтмен гурту), Руслан Оврас – барабани, Володимир Шерстюк – бас-гітара, Іван Леньо (акордеон, цимбали, вокал), Євген Дідик (духові) та Олександр Дем’яненко (гітара).
Gloss.ua: Почався ваш промо-тур Польщею на підтримку нового альбому «Кобзар». Є кілька питань щодо цієї країни. Перше – чи не виникає у ваших польських прихильників (особливо тих, котрі більш-менш знають історію) запитань щодо назви вашого гурту? Не траплялося осуду з їхнього боку?
Гайдамаки: Вони всі добре знають історію. І гайдамаки для них значно ближчі і приємніші, ніж, скажімо, північноамериканські індіанці або Робін Гуд. Це ж своє! Це свої вороги. Це все – частина їхньої історії, тому їм це приємно.
Gloss.ua: Чому ви записуєте свої пісні саме в Польщі? Невже в Україні немає студій, які відповідають вашим технічним вимогам?
Гайдамаки: В Україні немає таких продюсерів, які відповідають нашим вимогам! Ми три альбоми записали саме тут – у нас був час перевірити всі можливі кандидатури. І звукоінженерів також.
Гайдамаки: У нас скрізь є шанувальники. По всьому світі однаково.
Gloss.ua: Намалюйте умовний портрет вашого прихильника-європейця.
Гайдамаки: Наша публіка – прогресивна публіка. Неконвенційна. Не ті, які їдять фастфуд. Антиглобалісти. Не ті, хто дивляться Єробачення та споживають новини з телевізора.
Gloss.ua: Але ж телевізор – то така штука, яка допомагає просувати свій музичний продукт. Ви ним не користуєтеся у цьому напрямку?
Гайдамаки: Вже зараз неактуально це. Зараз більше інтернет помагає. А взагалі використовуємо для просування все. Все, що горить!
Gloss.ua: До речі, про все, що горить! Ви дуже енергійно стрибаєте на сцені. Вживаєте якісь допінги для тонусу?
Гайдамаки: Ні. Заборонено.
Gloss.ua: Мінздравом?
Гайдамаки: Мінздравом Гайдамаків! Керівництво, менеджери.
Gloss.ua: Чи може вам дружини забороняють курити та пити?
Гайдамаки: Якщо комусь забороняє дружина, то він цього точно не робитиме!
Gloss.ua: Спортом займаєтеся?
Гайдамаки: Дехто - так. Іван наприклад зараз грає за футбольний клуб зірок шоу-бізнесу і є її форвардом (Іван Леньо – авт.), багато хто з нас в минулому – професійні спортсмени. Та нам уже не двадцять років, а у спорті вік дуже короткий. В стрілялки граємося. Їздимо на велосипедах, мандруємо по Україні. Коли були, наприклад, в Берліні, брали напрокат велосипеди, їздили по місту.
Gloss.ua: Які з європейських міст вам найбільше подобаються?
Гайдамаки: Дуже багато класних міст. Берлін. Ми там багато жили. Колись це була своєрідна квінтесенція усіх європейських міст. 
Гайдамаки: Однозначно. Люди нарешті усвідомили себе українцями. По-перше, треба щоб тут народилася українська нація, тоді вже можна кудись іти. А досі це було таке собі плем`я, яке після Радянського союзу барин відпустив. Зараз народжується українська нація.
Gloss.ua: В муках?
Гайдамаки: Так, в страшних. І вона народиться, якщо ніхто не завадить.
Gloss.ua: А хто може завадити?
Гайдамаки: Самі собі… Або погані політики.
Gloss.ua: А що може зробити кожен маленький пересічний українець, щоб допомогти народитися власній нації?
Гайдамаки: Вивчити мову, історію, культуру. І любити це все.
Gloss.ua: Під час Помаранчевої революції ви, як і більшість прогресивних музикантів, стали на бік революціонерів. Якби зараз сталося щось подібне, брали б участь у революції?
Гайдамаки: Як і всі українці, ми розчаровані нинішньою ситуацією. А якби була знов революція, ми б знову були на барикадах. Звичайно, якщо б це не була якась сатанинська революція. Вони ж бувають різними – наприклад, Пролетарська революція у Росії 1917-го – я не знаю, чи брали б ми участь у таких подіях.
Gloss.ua: Слідкуєте за політичними подіями? Як усе це вам подобається?
Гайдамаки: Нам усе це не подобається.
Gloss.ua: Не думаєте, що настав час збирати речі і емігрувати, приміром, до Польщі?
Гайдамаки: Мабуть, настав час збирати людей на Майдані.
Gloss.ua: А під яким гаслом збиратися? Адже зараз усі стали великими скептиками и не вірять у революції.
Гайдамаки: «Любіть Україну»!
Gloss.ua: Відчували колись на собі вплив умовної роздільності України на Східну та Західну? Було таке, що вас неадекватно сприймали, приміром, у Луганську?
Гайдамаки: Не було такого. Ви дуже правильно сказали – це умовне розділення. Ми виступали і в Донецьку, і в Луганську і всюди дуже класно нас приймали. В Луганську всі говорили українською. Отож – може це політичні партії розділені, а не Україна? Або якимсь олігархам це вигідно. Треба всім бути політично грамотними, вивчати спеціальні науки та знати, що робити в тій чи іншій ситуації. У нас дуже поганий Уряд та політики – всі турбуються лише про свої інтереси.
Gloss.ua: Вам не здається, що турбуватися в першу чергу про себе – це особливість української ментальності?
Гайдамаки: Щось таке є. Особливість суспільства, яке поки що знаходиться на відсталому рівні. Якщо взяти за приклад Польщу чи якусь скандинавську країну, ви там такої карикатури влади не побачите…
Гайдамаки: Якщо він свободний, то це супер. Але те, що п`яний і голодний – це вже гірше!
Gloss.ua: А від кого він свободний?
Гайдамаки: Від себе, від грошей…
Gloss.ua: У своїй творчості ви апелювали до літератури, зокрема – до творів Юрія Андруховича. Чи не збираєтеся використати у якості тексту пісень вірші українських поетів? Можливо, Тараса Шевченка?
Гайдамаки: Можливо. Вже настав час. Але таємниць розкривати не будемо. Вийде новий альбом, там почуєте!
Gloss.ua: З ким ви б хотіли заспівати на одній сцені? З кимось зі світових зірок?
Гайдамаки: О, багато з ким. З Manu Chao, Red Hot Chili Peppers, Rammstein. З Бобом Марлі.
Gloss.ua: Що потрібно людині для повного щастя?
Гайдамаки: Це філософське питання. Треба працювати над собою, навіть коли досягаєш певного рівня розвитку і в тебе все є. Щастя – це гармонія, коли твої вібрації збігаються з вібраціями навколишнього світу.
Gloss.ua: Ви б хотіли, щоб ваші діти жили та навчалися в Україні?
Гайдамаки: Навчатися – будь, ласка, можна і за кордон. Але потім нехай повертаються і розбудовують державу. Якщо держава буде гарна, успішна, красива, вони самі того захочуть. Країна ще має трішки дорости, щоб її любили і хотіли до неї вертатися. Та ми самі могли б вже давно поїхати звідси.
Gloss.ua: Як ви оцінюєте сучасну українську поп-музику?
Гайдамаки: Ми її не оцінюємо. 
Гайдамаки: Ми дружимо з деким – з Тарасом Чубаєм, Сашком Положинським, Русланою. Коментувати творчість не будемо. Ми – група, орієнтована на європейський стандарт. Це не значить, що українське погане, а європейське добре. Просто трошки інакший підхід.
Gloss.ua: Ви відносите себе до стилю world music. Можете в кількох словах розшифрувати це поняття?
Гайдамаки: Ми не зовсім world music. Наш стиль ще не визначено. World – це Тарас Компаніченко та Цезарія Евора. Зараз багато музикантів, котрі раніше творили у цьому стилі, почали застосовувати нові технології. Тому стиль визначити важко – це вже не world, але ще не поп-музика. Це етніка. Колись критики визначаться.
Gloss.ua: Усі хвалять вашу музику. На форумі вашого сайту жодного негативного відгуку. Не страждаєте на зіркову хворобу?
Гайдамаки: А що це за хвороба така? Не знаємо. Ми є зірки, але хвороби не маємо. Голова могла б закрутитися, якби наш успіх був миттєвим. А ми працювали день у день. Яка там зіркова хвороба.
Gloss.ua: Чому ви не виступаєте у Росії? Не запрошують?
Гайдамаки: Чому ж, запрошують. Але нас не влаштовує пропозиція стосовно гонорару.
