ГОЛА ПРАВДА ПРО БЕРШАДСЬКУ МЕДИЦИНУ,
АБО ЯК Я ВТРАТИВ ДОРОГУ МАТІР
Перш за все я усе своє життя буду вдячний Бершадським лікарям за врятоване мені життя. Бо коли я, 12 січня 2009 року потрапив до лікарні, то спочатку був госпіталізований до терапевтичного відділення. Коли мені зробили кардіограму, і виявили гострий інфаркт міокарду, то мене у то й же день на ношах віднесли до реанімації.Вже потім лікарі виявили у мене цукровий діабет, гіпертрофію серця,цироз печінки та гіпертонію третього ступення.
Зараз хочу описати в що мені обійшлося лікування. Як тільки я потрапив до терапевтичного відділення, моя на жаль покійна мати Драган Ніна Мойсеївна дала хабаря у 100 гривень лікарю- терапевту Павліченко В., На другий день, тобто 13 січня у моїй присутності моя мати дала хабаря по 200 гривень завідуючому реанімаційним відділенням Огеру В., та лікуючому лікареві (на жаль прізвище я не знаю). Коли мені потрібно було продовжити лікування у терапевтичному відділенні, то за перебування у двохмісній 19 палаті моя мати дала хабар лікарю Павліченко В., 200 гривень.
Час від часу, моя покійна мати Драган Н.М., проходила лікування у терапевтичному відділенні. Її постійним лікарем була Павліченко В., Іноді її лікував лікар Гонтарук В., У різні часи там лікувались мої покійна тітки, а моєї матері сестри Рибак Олена Мойсеївна та Рибак Анастасія Мойсеївна. І увесь час це «лікування» супроводжувалось дачею хабаря цим лікарям. У терапевтичному відділенні так заведено; коли хворий лише поступає до стаціонару одразу лікареві потрібно дати хабаря 100 гривень, і таку ж суму напередодні виписки. Я вже не кажу скільки моя мати лікареві Павленко В., давала курячих яєць, меду, копчених курей.
Передостанній раз моя мати лікувалась і лікаря Павліченко В., у жовтні місяці 2009 року. Коли вона її виписувала 27 жовтня додому, то моя мати скаржилась на болі у серці та віддишу. На що лікар Павліченко В., сказала, що ви видумуете Ніно Мойсеївно, ваше серце здоровіше за моє. У лікаря Павлічнко В., дуже впертий характер, якщо вона щось рішила то її переконати неможливо. Чи мала лікар Павліченко В., виписувати хвору мати, якщо вона скаржилась на біль у серці та віддишу? Вже 31 жовтня, через 4 дні після виписки моя мати знову була вимушена лягати у лікарню. Лікувати її взявся лікар – терапевт Гонтарук В., З самого початку моя мати просила, аби її перевели до реанімаційного відділення і лікували як інфаркт. Однак її ніхто слухати не хотів, бо вона вчасно не Даля хабаря. У мене 1 листопада відбулася зустріч із завідуючим реанімаційним відділеним Огером В., де я його теж просив перевести мою мати у реанімаційне відділення. Він не став мене слухати, бо я наскільки зараз зрозумів мені потрібно було дати йому хабаря хотя б 400 гривень.
За день до смерті моєї дорогої матері, 2 листопада я приходив її провідати. Вона до мене вийшла на коридор уся біла і розтривожена. Вона мені сказала, що під час ранкового огляду лікар Гонтарук В., її сказав, що вона все рівно помре, якщо у Києві на серці її не зроблять операцію. Він також відмінив її медичні призначення; рибоксін, мілдронат. Чи мав право лікар Гонтарук В., повідомляти моїй матері такі страшні речі?
Коли мені 3 листопада повідомили про смерть рідної матусі, то я негайно поїхав у лікарню до реанімаційного відділення. Коли зайшов у середину о 15 годині 40 хвилин, то моя мати лежала на коридорі. Я став плакати, обнімати бездиханне тіло матері. Вона була іще тепла. Медичні сестри, санітарки почали на мене кричати, ображати, аби я перестав плакати, бо у відділені лежать хворі, на яких моє голосіння негативно впливає. Через 15 хвилин її на ношах винесли до моргу. Коли її на великій швидкості везли на каталці, то з правої руки у неї текла кров, бо там був вставлений катетер, і я йшов слідом і плакав. Коли її занесли до моргу, і поклали на стіл, то у неї теліпалися у різні сторону руки. Господи невже так можна чинити із щойно померлою людиною? Адже на скільки я знаю, що після смерті її потрібно хоча б дві години потримати у приміщенні. А то виходить, що не встигла душечка відійти від тіла, а її уже потаскали до моргу. Не по християнки це. Зараз ці санітарки дають такі свідчення, що я буцім- то їм погрожував. Безсовісні вони. Не має у них Бога у серці. Моя мати 38 років пропрацювала у лікарні. Зараз головний лікар Бершадської рай лікарні Залецький В., у засобах масової інформації усім розповідає, що ці санітарочки дуже набожні, що коли помирає людина то вони ї підв’язують рот і руки та ноги. Я знаю, що ці «набоги-санітарки» із терапевтичного та реаніма-ційного відділення, коли помирає людина, то одразу починають нишпорити по кишеннях і речах померлої людини шукаючи гроші. Безсовісні вони христопродавці - мародери.
Я розумію, що після написання цієї статті можливо будуть перевірки. Але нічого не підтвердиться тому, що працівники міліції та прокуратури теж люди і іноді хворіють. Якщо подивитись підшивку газет та побувати на Інтернет форумах, то багато людей пише з обуренням про хабарництво, яке процвітає у Бершадській лікарні. Господи, що це коїться у нашій державі. Ось така вона «гола правда» про нашу Бершадську медицину.
Олександр Драган,
село Флорине, Бершадський район,
Вінницька область.
