СамозахвАт/СамозАхват
„Шановні колеги! Ще не так давно незалежні київські митці, у котрих не було власних майстерень від Спілки Художників України, змушені були засилятися в не житлові приміщення, які мали бути капітально відремонтовані або знищені. Так в різні часи з являлися, а згодом зникали „сквоти” – на вулиці Івана Франка, Паризької Комуни, Великій Житомирській ... Заселитися у таке приміщення можно було тільки своєвільно, тому що хабарі та подарунки співробітникам ЖКГ, за для прикривання очей, навряд можна було вважити за відкриті та законні засоби.
Згодом такі заселення стали неможливими, оскільки почався „будівельний бум”. Отже будинків, які роками чекали капітальний ремонт та були придатні для існування та мистецької праці зараз взагалі не існує. Але в Києві з’явилося багато нових приміщень, які тривало, а іноді довго тривало, будуються та знаходяться у приватній або комунальній власності. Отже, шановні колеги, стає цілком можливим заселення таких приміщень, шляхом домовленостей з охороною саме того або іншого об’єкту. Також можливе скандальне заселення, своєрідний відчайдушний крок, за для надання широкого галасу даної проблеми митців. І тоді стає неважливим чия це будівля – звичайного мешканця або могутнього олігарха.
Ми обрали цій розкішний будинок, тому що він розташований у самому історичному серці Києва, звідки відкриваються яскраві мальовничі краєвиди, та якщо нам вдасться протриматися тут хоча б два-три місяця, ми будемо вважати це своєю перемогою!
Хай живе сучасне мистецтво!
Дорогие друзья! Совсем недавно мы - «альтернативная» галерея Цех ютились в сварочном цеху на Подоле. Наши выставки не имели великолепия ни этой экспозиционной площади, ни этого блеска профессионального галерейного света, ни этого внимания средств массовой информации. Нашим творцам приходилось рисовать и лепить работы ограниченных размеров, клиентам постоянно оглядываться, заходя во двор галереи, а в внутри помещения бессознательно искать пожарный выход.
Времена поменялись (для нас, по крайней мере), теперь один их самых респектабельных особняков столицы, превратился в мини-музей наших ведущих артистов современного искусства. Пускай на месяц, работы достойных художников получили достойное выставочное пространство. Работы же говорят сами за себя, некий дух свежего прорыва присутствует в каждой из них. Некая смелость и самолюбование, опирающиеся на актуальные символы и цитаты. И конечно безупречная техника. Качество в искусстве никто не отменял. И это еще один повод прокайфовать от самих себя.
И мы пребываем в экстазе, мы тащимся от того, что получилось. От того, что «разрулилось».
Мы в восторге от самих себя и наших художников.