Володимир Канівець: «Щоб глядач тобі вірив…»

Катя Сербина5 апреля 2010, 16:21Театр

Володимир Канівець – молодий актор театру «Вільна сцена». Ті, хто бували на виставах цього театру, знають його за ролями у п’єсах «Роберто Зукко», «Жінка з минулого», «Непорозуміння» та ін. Як актор він цікавий тим, що не ставить мету зіграти Гамлета – він захоплюється самим процесом роботи і береться за всі ролі; як людина – тим, що його по-справжньому хвилює сьогоднішня екологічна ситуація. У свої 26 років Канівець мріє про велосипед і роль Супергероя. Справляє враження надзвичайно яскравої особистості з позитивним ставленням до усього, крім американського віскі і голосу Сергія Безрукова.

– Володимире, розкажи, як ти потрапив до театру «Вільна сцена».

– Після закінчення інституту деяких моїх одногрупників відразу взяли у театр ім. І. Франка, куди я особливо не рвався. Прийшов на прослуховування до Дмитра Богомазова (режисер театру «Вільна сцена»), він побачив у мене певні задатки, але сказав, що потрібно ще працювати, розвиватися... Після цього деякий час працював у «Молодому театрі», та ніякими значними ролями робота в ньому не відзначилася. Потім я знову перетнувся з Д. Богомазовим і почав працювати у «Вільній сцені».

– Відомо, що ти закінчив КНУТКТ ім. Карпенка-Карого. Наскільки успішно проходило навчання?

– Коли я приїхав до Києва, я взагалі мало що знав про театр як поняття, як мистецтво. А до театрального інституту вирішив вступати, оскільки за характером я людина відкрита, весела, з лідерськими якостями, а це риси притаманні артистам. Та й по суті я на той час не вмів більше нічого – у школі вчився доволі погано, не любив читати, мав жахливий почерк. І в інституті мені важко давалася зарубіжна література й інші дисципліни, з яких вимагали багато читати… Словом, відмінником я не був.

– Як відбувалася робота над роллю у виставі «Роберто Зукко»?
– Спочатку було досить складно. Мене вводили у цю роль півроку, якщо не більше. До мене Роберто Зукко грав Віталій Лінецький – він був зовсім інший у цьому образі, і роль була поставлена на нього. На інших виконавців ролі Р. Зукко в інших театрах я не дивився, але за відгуками людей, які бачили, окрім нашої, ще кілька різних постановок (у Франції, Росії) я зрозумів, що наша найкраща. П’єса «Роберто Зукко» сама по собі непроста, це екзистенційна соціальна трагедія, головного героя якої часто асоціюють із Гамлетом. Зараз я зрозумів, як потрібно грати цю роль, відчуваю власний ріст і намагаюся постійно вдосконалюватися.

– Досягаючи успіху в одній ролі, чи відчуваєш ти певну відповідальність, беручись за кожну нову?

– Так, але тут справа в іншому: спочатку ти собі якось уявляєш деталі нової ролі, а коли починаєш працювати – виходить зовсім по-іншому. Думати про роль і робити її – це кардинально різні речі. У процесі репетиції ми знаходимо «ключики» до героя і таким чином формується роль. Я працюю як для глядача, так і для себе. Якщо десь «провалився» – я це помітив і наступного разу помилка не повториться. Адже я не робот і не машина, я можу зіграти погано, але намагаюся не завантажувати себе побоюваннями з цього приводу. Я не раз збивався з тексту, наприклад у виставі «Жінка з минулого», або вчора на допрем’єрному показі «Натомість народженої». Від тебе залежить музика, інші актори, тому через помилку одного вся вистава йде під укіс. Проте я вже вийшов на той рівень, коли сам бачу свої помилки, дивлюся з погляду режисера, помічаю те, чого раніше не помічав. Головне – бути уважним. Якщо ти присутній на сцені тут і тепер – жодних недоліків не буде.

– Що ти можеш розказати про свої кінороботи, якщо такі були?
– З кіно поки що не складається: епізод у серіалі «Повернення Мухтара», кілька прохідних невеликих ролей, про які навіть не варто говорити. До того ж у мене проблеми з російською мовою, яка зараз домінує у фільмах і серіалах. Єдина робота в кіно, яку приємно згадати, - роль у дипломному фільмі молодого режисера, поки що студентки КНУТКТ ім. Карпенка-Карого. Вона дала певне уявлення про кіно і про справжню відмінність роботи перед камерою від роботи на сцені.

– Якщо відверто, хочеться бути впізнаваним і популярним?
– Звичайно. Я розумію, що за це треба буде платити, хоча поки що не знаю, як і чим. Як і будь-яка людина, я хочу заробляти гроші, а зараз це можливо тільки в серіалах. Телебачення – це масова культура, і воно, безумовно, нижче за театр. Але серіали – це теж практика, я б не відкидав їх як один із варіантів зайнятості для актора. Стосовно популярності: так, я хочу, щоб брали автографи, дарували квіти (глядачі нашого театру чомусь вирішили, що нам квіти не потрібні, що особливо бентежить наших дівчат). Щоправда, я не знаю, як поведуся з цією славою: зіпсуюся – не зіпсуюся.

– Як би ти оцінив стан українського кіно на сьогодні?
– Скажімо так, я не бачив на сучасному етапі тих українських фільмів, які б мене вразили. Якщо казати про минуле, для мене найяскравіші постаті українського кіно – це О. Довженко, І. Миколайчук, Л. Биков. Не буде зайвим згадати такі фільми, як «Земля», «У бій ідуть лише старики», «Тіні забутих предків» – це дійсно якісне українське кіно.

– А що сам  востаннє дивився?
– «Шерлока Холмса» Гая Річчі. Мені подобається як працює Роберт Дауні-молодший і згаданий режисер. Саме з ігрового, акторського погляду – досить сильний фільм. Також з того, що мені сподобалося можна згадати «Безславних виродків» Квентіна Тарантіно, дивно, що не цей фільм став лауреатом цьогорічного Оскара. З перших кадрів видно – сценарій, режисура – все на вищому рівні.

– Якщо ми вже заговорили про твоїх «дорослих» колег, скажи, які актори подобаються особисто тобі?

- Дастін Хофман, Джим Кері (всупереч думці, що він однаковий, я вважаю, що він може грати як комедійні, так і серйозні драматичні ролі). Також до сильних акторів я б зарахував Ентоні Хопкінса, Хав’єра Бардема. З наших – Леонід Биков, Олег Янковський. Але все ж я більше схиляюся до закордонних акторів, оскільки вони навчилися грати по-справжньому, освоїли систему Станіславського, М. Чехова, і навіть у фільмах категорій B, С вони грають дуже точно, при тому що сам фільм знятий відверто погано.

– Як часто ти відвідуєш вистави інших театрів?

– Майже не відвідую. Я вважаю, що інші театри займаються не тим, чим треба. І ми якоюсь мірою теж. Я маю на увазі, що іноді не розумію, чому актори використовують саме такі прийоми в зображенні емоцій – «я ж актор, я зараз як вийду, як заплачу!». Як глядач, я дивлюся на це з нерозумінням. Хотілося б, щоб це було більш делікатно, тонко. Я розумію, що потрібні якісь засоби виразності, але ж усе одно їх треба використовувати так, щоб глядач тобі вірив. При цьому, щоб жест чи емоцію побачили і у третьому ряду бельєтажа. Іноді я дивлюся на те, що відбувається сьогодні в театрі, і в мене зникає бажання бути актором.

– Ну, і наостанок, зізнайся, чи є у тебе, як актора-початківця, омріяна роль?
– Ні. Я не ставлю собі планку, наприклад, зіграти Гамлета. Я хочу зіграти все. Я дивлюся на свою роботу по-іншому, і не вважаю, що Гамлет – це вершина успіху для актора. Мені б хотілося зіграти багато ролей. Моє ставлення до професії є таким, що мене цікавить сам процес пошуку героя, будь-яка роль формується через призму бачення її виконавця. Критиків не вразиш художніми засобами, а скоріше тим, як ти пропускаєш роль через себе.

В центре внимания

Читай также

В центре внимания: Владимир Канивец

Спектакль: Роберто Зукко

Количество просмотров: 2685
ЗакрытьСити-гайд Gloss.ua Получай самые интересные материалы первым!
  • facebook.com
  • vk.com
  • instagram.com
  • google.com
Комментарии

Новые материалы

Анатомия шоу ONUKA и НАОНИ: концерт, который рекомендуем не пропустить

Анатомия шоу ONUKA и НАОНИ: концерт, который рекомендуем не пропустить

Разбираемся, что такое ONUKA & НАОНИ и чего стоит ждать от этой программы

ART декабрь. Рейтинг выставок месяца по нестандартным признакам

ART декабрь. Рейтинг выставок месяца по нестандартным признакам

Лучшее, что будут показывать в киевских галереях

Рождественская барахолка: 10 причин для настоящего Куража

Рождественская барахолка: 10 причин для настоящего Куража

Куда бежать в первую очередь, чтобы покуражиться и ничего не пропустить, читайте в этом материале

Обзор ресторана венецианской кухни Сasa Nori: чувствуй себя, как дома

Обзор ресторана венецианской кухни Сasa Nori: чувствуй себя, как дома

Единственное место в Киеве, где готовят блюда северо-восточной Италии по старинным рецептам 200-летней давности

Кино – не говно: самые нестандартные фильмы декабря

Кино – не говно: самые нестандартные фильмы декабря

Альтернатива выносящей мозг попсе

Шевели мозгами: лучшие образовательные мероприятия декабря

Шевели мозгами: лучшие образовательные мероприятия декабря

Ученье – свет, а неученье – нелюбимая работа в офисе с 9 до 6. Учимся круто писать, работать с командой и общаться с налоговой

Любимое дело, воображаемая старость, красота, снег и музыка ноября от Кирилла Иванова (СПБЧ)

Любимое дело, воображаемая старость, красота, снег и музыка ноября от Кирилла Иванова (СПБЧ)

Интервью с лидером группы СПБЧ накануне киевского концерта

Киев для нищей интеллигенции или Гид по бесплатным событиям декабря

Киев для нищей интеллигенции или Гид по бесплатным событиям декабря

Как провести декабрь без гроша в кармане, читайте в нашей подборке

дед

Новые статьи

Анатомия шоу ONUKA и НАОНИ: концерт, который рекомендуем не пропустить

Анатомия шоу ONUKA и НАОНИ: концерт, который рекомендуем не пропустить

Разбираемся, что такое ONUKA & НАОНИ и чего стоит ждать от этой программы
ART декабрь. Рейтинг выставок месяца по нестандартным признакам

ART декабрь. Рейтинг выставок месяца по нестандартным признакам

Лучшее, что будут показывать в киевских галереях
Рождественская барахолка: 10 причин для настоящего Куража

Рождественская барахолка: 10 причин для настоящего Куража

Куда бежать в первую очередь, чтобы покуражиться и ничего не пропустить, читайте в этом материале
Обзор ресторана венецианской кухни Сasa Nori: чувствуй себя, как дома

Обзор ресторана венецианской кухни Сasa Nori: чувствуй себя, как дома

Единственное место в Киеве, где готовят блюда северо-восточной Италии по старинным рецептам 200-летней давности
Кино – не говно: самые нестандартные фильмы декабря

Кино – не говно: самые нестандартные фильмы декабря

Альтернатива выносящей мозг попсе

ТОП месяца

Новая украинская музыка: группа The Erised презентует альбом в клубе Atlas

Новая украинская музыка: группа The Erised презентует альбом в клубе Atlas

Почему вечер среды тебе стоит провести в Атласе, разбираемся в этом материале
Fine Nuances: одежда для личности и кофе для счастья

Fine Nuances: одежда для личности и кофе для счастья

Пофилософствовать на тему вещей за чашкой самого-вкусного-эспрессо-в-мире от FINE и Александра Славинского мы отправились в шоу-рум NUANCES
Киевская философия: ответ на главный вопрос жизни, Вселенной и всего такого

Киевская философия: ответ на главный вопрос жизни, Вселенной и всего такого

В преддверии Всемирного дня философии редакция рассуждает об истории, развитии и применении этой науки в парадигме столичной жизни
Где перезарядить мозги: гид по лучшим событиям рабочей недели в Киеве

Где перезарядить мозги: гид по лучшим событиям рабочей недели в Киеве

Куда пойти после работы
РОМАН С АРТОМ: Интервью с одним из самых интересных молодых художников Украины Романом Михайловым

РОМАН С АРТОМ: Интервью с одним из самых интересных молодых художников Украины Романом Михайловым

О том, как живётся художниками молодого поколения – в откровениях одного из них
Наверх