Сашко Положинський: «Я став приділяти більше уваги серйозним речам... але дуркувати і бавитися не припинив!»

Лідер гурту «Тартак» Сашко Положинський в усьому має власний стиль. Не розроблений кимось образ, а особливу природну енергетику. На сцені, в телепрограмі чи в радіоефірі він залишається собою, і навряд ви його з ким-небудь сплутаєте. Сашко щирий і в любовній ліриці, і в драйвових хуліганських піснях. А також – у розмовах із журналістами.

Gloss.ua: У вас було вельми насичене виступами літо. Які заходи залишили найяскравіші враження? Де було найцікавіше?
Сашко Положинський: Та всі виступи по-своєму класні та цікаві! Ну, так, щоб щось назвати, згадаю про деякі... Наприклад, в Полтаві на «Мазепа-фесті». Ми грали там вперше, взагалі в Полтаві не надто часто виступаємо, а народ нас приймав просто шалено!.. Знову були на «Перлинах Сезону» в Запоріжжі. Дуже класним за енергетикою був виступ у Франківську, на фестивалі «Кубок Лева»! Організатори ризикнули пустити глядачів просто під саму сцену – і що ті глядачі там виробляли! То треба було бачити! Останній наш виступ – у Львові, на фестивалі «Be Free» - також лишив купу приємних вражень... О! Знаю який виступ був найнезвичнішим! У Білій Церкві, в програмі енерджі-феста «DJUICE Адреналін», я виходив виступати вже дуже хворим – була висока температура, боліла голова, шлунок... Довелося виступати сидячи – вперше у своєму житті! Всі довкола стрибають – хлопці на сцені, глядачі перед сценою, а я сиджу – ледь живий...

Gloss.ua: Де ще можна буде почути вас влітку та восени?
Сашко Положинський: Про осінь говорити ще рано, бо концерти часто відміняються і тому я дуже не люблю загадувати наперед... А наприкінці вересня планується кілька виступів, які вже нам організатори остаточно підтвердили. На День Незалежності – у Києві, 30-го серпня – на акції Кордон 803 та 31-го серпня – на фестивалі вишиванки у Тернополі.

Gloss.ua: Вам ніколи не спадало на думку самотужки організувати якийсь фест?
Сашко Положинський: Спадало, звичайно! Але це дуже складно – на це потрібно мати час, злагоджену команду менеджерів та достатнє фінансування, а цього всього, як завжди, не вистачає... Якщо робити, то робити добре, а якщо як-небудь, то краще не робити...

Gloss.ua: А чи вийшло відпочити, наприклад, на морі? Чи, може, відпустка ще попереду?
Сашко Положинський: Я двічі відвідував море цього літа – Азовське і Чорне, але не затримувався там надовго, бо морський відпочинок не дуже люблю. Значно більше люблю мандрувати Україною, відвідувати різні цікаві місця, зустрічати цікавих людей. Цього року мені вдалося непогано помандрувати.

Gloss.ua: У «Тартака» було багато спільних проектів з різними гуртами та виконавцями. Чи не плануєте ще з ким-небудь заспівати разом?
Сашко Положинський: Поки що конкретних проектів немає. Є одна ідея про співпрацю, яку спробуємо реалізувати, але говорити про неї поки ще зарано. Не факт, що її буде втілено, тому хай це поки залишиться невеличкою таємницею...

Gloss.ua: Якби вам треба було дуже швидко пояснити комусь, що таке «Тартак», яких три кліпи ви би йому показали?
Сашко Положинський: Я не вважаю, що три наші кліпи зможуть охарактеризувати весь «Тартак»! Більше того, я навіть не вважаю, що всі наші кліпи характеризують нас повною мірою! Найкраще – прийти на наш сольний концерт і все відчути, побачити та почути!

Gloss.ua: Які найбільші досягнення гурту «Тартак»?
Сашко Положинський: Ми не ганяємося за досягненнями, не ставимо рекорди. Ми просто створюємо пісні, даруємо їх людям і отримуємо від того життєву насолоду.

Gloss.ua: Що змінилося з оновленням складу гурту?
Сашко Положинський: Змінилося ставлення до роботи, змінилося звучання та вигляд колективу. «Тартак» набув нових рис, розширив свій власний світогляд...

Gloss.ua: Що все-таки головне для успіху: вроджений талант, наполеглива праця чи хороша розкрутка?
Сашко Положинський: Думаю, більше талант і праця, ніж розкрутка. В Україні можна побачити масу прикладів того, що жодна розкрутка не дасть результату, якщо сам об'єкт цієї розкрутки є нецікавим. Натомість я би додав до вашого списку ще й випадок – щасливий випадок, який часто відіграє вирішальну роль.

Gloss.ua: Кажуть, всі творчі люди трохи схиблені. Наскільки це так?
Сашко Положинський: Не знаю. Я не люблю узагальнень і маю своє власне уявлення про схибленість. Тому схибленими я би міг назвати багатьох нетворчих людей.

Gloss.ua: Якою мірою Ваша лірика пов’язана з особистим досвідом?
Сашко Положинський: Повною мірою! Все, що я пишу, я пишу, спираючись на свій життєвий досвід. А життєвий досвід містить у собі й власні переживання, і спостереження за переживаннями інших...

Gloss.ua: Наскільки слова пісні Я не хочу актуальні на сьогодні?
Сашко Положинський: Актуальні повною мірою. З часу написання цієї пісні у 2003-му році в Україні мало що змінилося на краще... На жаль...

Gloss.ua: Чого бракує зараз українській музичній сцені?
Сашко Положинський: Та, власне, їй усього бракує. Бракує самої сцени як такої – в Україні дуже мало концертних майданчиків, придатних для виконання сучасної музики. Бракує структур, які би професійно цікавилися українською музикою, розвивали її та популяризували. Бракує інтересу з боку аудиторії – більшість людей сприймають тільки те, що вже знають, але не прагнуть самі знайти та пізнати щось нове. Ну і, як результат, самих музикантів бракує. Багато хто, зневірившись, залишає українську музику і починає займатися іншими справами або шукає можливості самореалізуватися в іншій музиці...

Gloss.ua: Що самі любите слухати?
Сашко Положинський: Я слухаю дуже багато всього різного! Потрапивши до хорошої музичної крамниці, можу годинами прослуховувати різні диски і набираю їх іноді десятками! Ну і з Інтернету багато качаю – переважно те, чого не знаю або не можу ніде знайти...

Gloss.ua: Чи встигає цікавитися мистецтвом, окрім музики: театром, літературою, кіно?
Сашко Положинський: Ну, цим я мало цікавлюся. Фільми люблю ті, які навряд чи можна назвати мистецтвом. До театру ходжу рідко, бо часто повертаюся з нього відверто розчарованим. Читаю багато, але, так само, як і з музикою, читаю літературу дуже різноманітну...

Gloss.ua: Який ваш смертний гріх? Або головний недолік.
Сашко Положинський: В мені немає нічого такого, що я вважаю гріхом. Серед недоліків можу назвати лінощі та матюкливість. І те, й інше мені особисто дуже не подобається, але перебороти їх у собі мені поки не вдається...

Gloss.ua: Чого б ви побажали всім людям на землі?
Сашко Положинський: Навчитися думати і дбати про свою землю.

Gloss.ua: Чи вистачає часу на які-небудь хобі?
Сашко Положинський: Ніколи не мав нічого такого, що можна було би назвати хобі. Не схильний до колекціонування, залежності від речей, якихось певних умовностей... Я люблю в житті займатися тим, що мені подобається, а своє найбільше захоплення мені вдалося зробити своєю професією...

Gloss.ua: В одному з інтерв’ю ви казали, що не вживаєте м’яса. З чим це пов’язано?
Сашко Положинський: Мені просто шкода тварин. Вважаю, сучасна людина здатна повноцінно прожити, не вбиваючи тварин заради їжі...

Далі буде менше сліз, більше щастя

Gloss.ua: Коли можна очікувати нового альбому гурту «Тартак»?
Сашко Положинський: Очікувати можна завжди! Робота над новим альбомом ведеться давно і наполегливо. З осені ми плануємо розпочати його запис, тож вийти він зможе не раніше зими...

Gloss.ua: Яким він буде? «Музичний Лист Щастя» і «Сльози та Соплі» зроблені в абсолютно різній тональності. Що буде далі?
Сашко Положинський: Далі знову буде менше сліз, більше щастя...

Gloss.ua: Чи змінилася ваша філософія та погляди на життя з часів, скажімо, виходу «Демо Графічного Вибуху»? Як саме?
Сашко Положинський: Філософія та погляди завжди потрошки змінюються, якщо ти здатен думати. Але радикально, принаймні, в мені особисто, мало що змінилося з тих часів. Можливо, я став трохи більше приділяти уваги серйозним речам... Але я не припинив дуркувати і бавитися...

Gloss.ua: Ваше кредо?
Сашко Положинський: Я намагаюся отримувати насолоду від життя. Вчуся кайфувати від кожного його прояву, кожного моменту. Я вчуся жити в гармонії з природою, з навколишнім світом, Всесвітом. Я вірю в майбутнє нашої країни та нашого народу. Я безмежно закоханий у свою землю, свою мову та свій народ. І я знаю, що без минулого не може бути майбутнього, тому цікавлюся історією всього того, що я люблю...

Читай также