Интервью с совладелицей Киевского обувного ателье Kachorovska Atelier Алиной Очеретяной

На Подоле по адресу Покровская, 9 затаился офис обувного ателье. Без рекламы и громких вывесок. Знают о нем и звезды шоу-бизнеса, и модницы-студентки, а теперь и читатели Gloss.ua. Мы пообщались с совладелицей обувного ателье Алиной Очеретяной.

1n

Взуття почала робити моя бабуся, яка працювала на радянській взуттєвій фабриці. Вдома вона завжди шила взуття для себе, друзів та знайомих. Її донька та син пішли вчитися на інженерів взуттєвого виробництва. Моя маму розподілили після університету на Житомирську взуттєву фабрику, але вона завжди шила взуття і вдома також. В певний момент мама зрозуміла, що не може поєднувати те і те, це були 90-ті, тоді вона ризикнула і відкрила власне ательє.

Сама фабрика знаходиться в Житомирі. В Києві працюємо вже 7-ий рік. Я тут приймаю замовлення, працюю з клієнтами, відправляю все в Житомир, а в майстерні всім керує мама. Там все виробляється, твориться і відправляється сюди. Тому і ціни дешевші, ніж в інших київських ательє.

Назву ательє ми дали тільки 4 роки тому. Довго думали, як назвати, і вирішили не мудрувати: є прізвище моєї мами і тоді ще моє – Кочаровська – так і назвали. Я вже встигла вийти заміж та змінити прізвище.

Ми працюємо зі шкірою та тканиною, не працюємо з замінниками. Ми завжди шили зі шкіри, щоб взуття було якісним, добре пахло, добре носилося.

Ми постійно в процесі розширення свого штату, бо замовлень все більше і більше. Зараз нашим клієнтам доводиться чекати взуття 1,5 місяці. Це, звичайно, довго. Я вдячна замовникам, що вони такі терплячі.

Ми не хочемо піднімати ціни. Це моя принципова позиція. Мені хочеться, щоб наше взуття могли дозволити собі всі. У наших клієнтів соціальні статуси дуже різні, від бабусь, яким треба зробити взуття на замовлення, бо у них деформована ступня, до співачок, які виходять в нашому взутті на сцену. Ми не розрізняємо клієнтів на зіркових та ні: для всіх однакові ціни, однакові строки. Я дуже люблю наших постійних клієнтів.

Ми не називаємо себе дизайнерами. Ми створюємо взуття, але воно не формується в колекції. Ми плануємо зробити свою лінійку і продавати масово, бо є пропозиції від мереж магазинів, але це вже інший формат. Зараз ми знайшли свою нішу – ательє-магазин.

Є мільйон варіацій, яким чином замовляють взуття: бачать у нас на сторінці в фейсбук – замовляють такі ж. Замовляють класичні варіанти, говорять: «Зробіть мені червоні замшеві балетки – це моя мрія», пояснюють кольори і фасон, приносять своє улюблене старе взуття, щоб ми зробили таке ж.

Іноді надсилають фото дизайнерського взуття, щоб ми повторили. Але ми одразу попереджаємо, що не робимо ідентичні копії, не намагаємося підробити, не ставимо лейби. Коли копіюємо взуття, у нас виходить все одно трохи по-іншому, не так.

Нам колись у фейсбуці написали: «У вас червона підошва. Ви не боїтеся, що це - плагіат?». Ми робимо будь-яку підошву: зелену, помаранчеву, синю, просто є ще червоний колір, і ми його теж використовуємо.

Ми пройшли етап, коли робили все, що хоче клієнт, навіть, якщо нам це не подобається. Це погана практика. Якщо людина просить зробити щось, а я бачу, що воно вийде гидким, то так і кажу: «Мені це не подобається, якщо ви наполягаєте, то ми зробимо». Але намагаємося все ж таки відмовити людину від вибору. Так, я фактично нав’язую свій смак, але я вже уявляю, який вигляд буде мати взуття, а замовник не завжди.

Я постійно раджу, яке взуття людині підійде, зважаючи на її розмір, форму ноги.

У нас замовлення надходять з інших міст, країн, багато клієнтів з Москви. Надсилаємо їм взуття поштою. Тому у нас на сторінці в Facebook є відео, як правильно знімати мірки з ноги. Поки що все нормально, взуття підходило.

Є частина клієнтів, яких ми не задовольняємо, маленький відсоток замовників, які навряд дадуть нам хороші рекомендації. Ми намагаємось вдовольнити абсолютно всіх клієнтів, але це, мабуть, неможливо.

В Києві немає хороших майстрів, які роблять колодки. Тому ми не можемо втілити кожну забаганку, якщо, наприклад, ви хочете таку ж платформу, але на 3 сантиметри вищу. Ми беремо колодки з фабрик, де все технологічно прораховано, і не ризикуємо замовляти колодки в Україні, тому вибір обмежений.

Технологія виробництва взуття не проста. Все має бути продуманим. У мами значний досвід роботи на взуттєвій фабриці, де вона почерпнула знання від італійців, німців, чехів.

Найкраще взуття роблять італійці, у них треба вчитися.

Я остання стою в черзі за взуттям. Знаю, що замовники з нетерпінням чекають, і думаю: «Добре, буду носити те, що є». Свої дизайнерські ідеї взуття я щоденно віддаю клієнтам, тому, коли доходить черга до себе, голова пуста, роблю собі балетки в одному кольорі і все.

За всю історію нашого існування тільки одна дівчинка попросила не повторювати більше нікому її взуття. Всі інші наші клієнти спокійно до цього ставляться.

Також ми робимо на замовлення сумки та гаманці. Ось ця модель – розроблена нами – хіт. Її замовляють постійно.

Нас запитали, чи можемо ми витіснити на сумці револьвер? Ми відповіли: «Ні». Подумали, що це технологічно важко, а потім подумали ще раз і зробили. Ми й самі ще не знаємо, на що здатні.

0n

Анні Седоковій ми віддавали весільне взуття вранці перед церемонією. Вона нам замовила взуття, але ми не знали, що Аня збирається його взути на весілля, про це вона нам сказала за 12 годин до свята. Але ми встигли привезти нареченій її туфлі.

Читай также