ЛЮКС для одеситів

Не сміявся лише один святий Вольфганг. Навкруги карнавал, феєрверк, феєрія, вибухи петард та емоцій, а він лежить собі на готельному ліжку, як не приший кобилі хвіст...

Були б у залі Одеського культурного центру лежачі місця для глядачів, від сміху б лежали геть усі, хто прийшов 17 листопада сюди на виставу “Люкс для іноземців”, сюжет якої розгортається навколо франко-німецько-англійсько-українського і ще Бог знає якого фестивалю святого Вольфганга в окремо взятому горе-готелі десь на прикордонні.

І у цьому вирі зникають усі кордони, і, власне, кордон між акторами і глядачами. Здається, відсутність лежачих місць – не лише головна відмінність готелю і театру, а й чи не єдиний недолік ОКЦ, на сцені якого проходив вже не один міжнародний фестиваль. Але ризикну відзначити, що такого успіху, як на “Люксі...”, цей зал ще не бачив!

- Чудовий зал, нам дуже подобається, - поділився після прийнятого на ура спектаклю Анатолій Хостікоєв, режисер вистави і співвласник театральної компанії “Бенюк і Хостікоєв”, - ми тут вже вдруге (у травні привозили “Швейка”). І одеський глядач подобається: лише в Одесі можна почути в театрі “Ма-ла-дцы!”. Це було дуже несподівано і дуже приємно.

Навзаєм, пане Анатолій: тому і автор разом з усіма стоячи аплодував вам, киянам, що привезли до осінньої Одеси справжнє свято, і з вуст само собою злітали щирі “Браво!” та “Молодці!” і російською і українською і ще Бог знає якою. Найбільше глядацьких оплесків та квітів заслужено зібрали народні артисти України Богдан Бенюк (він же Клод, продавець бісквітів шотландсько-французького походження) та Наталія Сумська, його німецька дружина за п’єсою, а “за життям” – кохана жінка так само народного артиста Хостікоєва, який просто “порвав” публіку, з’явившись насамкінець на сцені в образі ... болгарки, загадкової сусідки вищеназваної пари. І ще однієї пари, яким через фестивальний безлад довелося ділити один готельний номер з “бісквітним Клодом”, його дружиною і ... коханкою!

Але невгамовному Хостікоєву було мало комічної готельної плутанини, яку придумав відомий драматург Девід Фріман, і він, як сам висловився, надав цій “дещо простуватій комедії положень такого щемливого сенсу”. Якого саме – не скажу, бо вам буде не так цікаво дивитися “Люкс для іноземців”, але натякну: “Черемшина”, так, ця улюблена багатьма поколіннями українців пісня – та ще на саксофоні у “живому” (!) виконанні готельного служки, якого з природнім шармом грає Василь Мазур, знаний майстер ролей другого плану - примусить вас трошки зажуритися крізь сміх.

Будуть і інші сюрпризи: Наталія Сумська доведе, що вона не тільки геніальна акторка і улюблена телеведуча (пам’ятаєте “Ключовий момент”?), а й оперна співачка...

А в інтерв’ю вона зізнається, що співає “ще і не так“ в іншій “бенюк-хостікоєвській” виставі “Задунаєць за порогом”, до речі, про нащадка Роксолани, а коли приїхала до Одеси, то згадала, що її дід та бабуся під час НЕПу жили якраз у Чорноморській перлині.

Як сказав Х`ю, ще один “справжній англієць” з “Люксу для іноземців”: “Жінка – загадка, яку ми розгадуємо все життя. А то і більше”.

Більше життя?! Розгадка така: як відомо, хвилина сміху додає 5 хвилин життя, отже ті, кому пощастило подивитись “Люкс...”, мають у своєму життєвому запасі додаткові години. Для чого – кожний обирає сам, але у будь-якому разі ми маємо бути вдячні митцям, які у цей не дуже веселий час наповнюють наші душі оптимізмом. Це високе мистецтво і рідкісний дар – дарувати (перепрошую за тавтологію) глядачеві водночас і добрий настрій і їжу для роздумів. Як, приміром, в аншлаговому спектаклі «Швейк» за мотивами знаменитого роману Гашека, де Анатолій Хостікоєв, що блискуче грає поручника Лукаша, питає свого сценічного земляка, себто також чеха, Бенюка-Швейка: “Слушайте: а почему вы все время говорите по-чешски? - Бо я чех, пане поручнику. - А я кто..?» .

Окрім “Люксу...” і вищезгадуваного неперевершеного “Швейка”, одесити мали змогу подовжити собі життя ще однією постановкою театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» - «Синьйор з вищого світу» (як на мене, ця вистава цікавіша і більш глибока, ніж відомий “кіноаналог” “Миллион в брачной корзине” з Ширвіндтом). А “Люкс...” після Одеси з усіма своїми мешканцями поїхав до Кіровограду, батьківщини ...тата Наталії Сумської.

Залишається по-доброму позаздрити кіровоградцям, і побажати і їм і собі нових зустрічей з антрепризами від “БіХ”: наприклад, дуже хочеться подивитися “Люди і миші”. Якщо “Люкс...” Анатолій Георгійович назвав “чудовим майстер-класом для акторів”, то про “Людей і мишей” кажуть, що це – просто клас! Клас від майстрів сцени.

Юрій Власішен

Читай также