Стиль жизни

Кому важче - геям чи лесбійкам, чи варто робити камінг-аут? Розповідає активіст Тимур Левчук

Фото: KyivPride 2018
Екатерина Доброгорская 22 июня 2019, 12:36  1372

З 16 по 23 червня в Україні проходить тиждень Прайду. З року в рік тема захисту прав ЛГБТ+ ком'юніті стає резонансною і ніхто не стоїть осторонь, навіть ті, хто не має до спільноти жодного відношення. Напередодні Маршу ми поговорили з виконавчим директором ГО “Точка опори ЮА” Тимуром Левчуком про ставлення людей до ЛГБТ+ спільноти, камінг-аути, дізнались кому в Україні живеться важче - геям чи лесбійкам, та чому майбутнє за рівністю.

Люди живуть в якомусь стереотипі, що це якісь голі мужчини на каблуках, які прибігають і забирають у християн дітей

Якщо у людей в Україні спитати: “Хто такий гей?”, - більшість відповість, що Борис Моїсєєв. Ну може ще Елтона Джона згадають. Все, на цьому знання про ЛГБТ+ закінчуються. Лише 5% українців знають когось із ЛГБТ+. Це дуже малий процент. Для порівняння, у США у 2000 році було 72% людей у яких є такі знайомі.

Більшість бачили когось із ЛГБТ+ лише у творчих професіях, звідси з'явився і цей стереотип, що всі геї - модел’єри чи перукарі. Це не так, просто у цих сферах вони можуть бути відкритими. Це простіше сприймається їхнім керівництвом та клієнтами. Зрозуміло, що коли ти слюсар у селі і скажеш своїм колегам, що ти гей - скоріш за все тебе вже не знайдуть, або ти сильно постраждаєш. Хоча у мене є такий знайомий гей-слюсар з маленького міста. Але він дуже закритий.

Коли я зробив камінг-аут, мої знайомі-дівчата почали говорили до мене “подруга” чи “пішли на шоппінг”. Я розумію, що вони бачили геїв лише у серіалі “Секс і місто”, але це не означає, що мені цікаві такі розваги чи подобається слово “подруга”.

Як правило, люди налаштовані проти тоді, коли не знають нікого з ЛГБТ+ і що це взагалі таке. Вони живуть в стереотипі, що це якісь голі мужчини на каблуках, які прибігають і забирають у християн дітей. А коли вони бачать звичайних людей, які ходять на звичайну роботу, платять такі ж самі податки і живуть у тих проблемах що і всі - ставлення суттєво змінюється. Підтримка зростає, люди відкривають для себе цю тему, вони спростовують для себе стереотипи. Наприклад, Марш Рівності з кожним роком має більшу і більшу підтримку - ми починали з 35 людей дійшли до 5 000, цього року ми розраховуємо на 7, а може і на 9 тисяч.

Фото: KyivPride 2018

Камінг-аут я зробив у 13 років

Я одразу себе прийняв і у мене не було ніяких проблем з цим. Камінг-аут зробив в школі, у 13 років. Потім відбувся аутінг, тому що ця інформація поширилась, але я не зустрів якоїсь великої гомофобії. Хоча  можливо, це тому, що я оптиміст і не вважав це за гомофобію.

У школі було троє хлопців, які намагались травити, але я не таке не реагую, плюс - завжди міг вийти із подібних ситуацій сухим. В мене були дуже гарні стосунки із вчителями, завучами, багатьма дітьми в школі, я був заступником президента, старостою класу і мав купу соціальних зв'язків, які мене захищали. Проти хлопців, які мені заважали, міг ввести санкції, типу: “Ви мене чіпаєте - не їздите на жоден конкурс і не можете пропустити жоден урок”. Я використовував ті механізми, які мав. Відповідно школу пережив досить спокійно. Ті хлопці на випускному навіть переді мною вибачились.

Класній керівниці було досить непросто, але вже після закінчення школи вона мені написала, що їй потрібен був час аби все зрозуміти. Зараз в неї в класі теж є гей і їй тепер із ним набагато простіше.

З батьками все набагато цікавіше. Мій партнер був активістом багато років, давав сотні інтерв'ю, на телебаченні, на радіо, всі його однокурсники, однокласники, друзі були в курсі, а його мама не знала. Мені здається, що у батьків на інформацію, яку вони не хочуть чути є якийсь психологічний бар'єр і вона проходить повз них.

В мене мама лікар, все своє життя я слухав про геїв, як вона їх лікує і що це нормально, і що її колега-лікар, напевне, теж гей і при цьому класний професіонал. Я сказав їй, що мешкаю з чоловіком, у нас спільна відпустка, спільна кицька, спільне житло і все інше теж спільне. Для мене, навіть, якось дивно приходити з табличкою “Я гей”, бо моя сестра, наприклад, не приходила із табличкою “Дивись, у мене є чоловік, я гетеросексуальна жінка”.

Ми роки витратили аби довести, що ЛГБТ+ в цій країні взагалі є, і ще роки витратимо аби довести, що у таких людей є права

Я не можу порадити всім ЛГБТ+ робити камінг-аути. Це я працюю в ЛГБТ+ організації, мене за мою орієнтацію не звільнять, партнер мене за це не кине, в мене не буде проблем, бо я вже відкритий приходив у ті чи інші інституції. У багатьох людей можуть бути справжні проблеми, тому говорити їм: “Робіть камінг-аути, бо я так захотів і ми маємо досягти суспільних змін”, - з мого боку це, мабуть, не зовсім чесно. Ми живемо у різних світах.

Більшість людей живуть без камінг-ауту. Вони ведуть подвійне життя або відкриті лише дуже близьким друзям. Це їхнє право, але, на жаль, з такою позицією ми ніколи не досягнемо змін. Ми роки витратили аби довести, що ЛГБТ+ в цій країні взагалі є, і ще роки витратимо аби довести, що у таких людей є права.

Але це все не стосується молодого покоління, у них інше ставлення і це дуже круто. Люди 15-16 років спокійно роблять камінг-аути, для них це не є чимось незвичним. Не можу сказати, що це досягнення ЛГБТ+ організацій, бо ми не працюємо з підлітками. Мабуть, це просто зміна покоління, це люди які інакше мислять та інакше дивляться на цей світ. Завдяки ним у мене немає страху, що у нас щось не вийде. Я бачу молодих людей і розумію, що це лише питання часу.

У лебійок подвійна дискримінація - вони дискриміновані як жінки і як лесбійки

В Україні геям з одного боку простіше. Ми, все-таки, чоловіки, які користуються перевагами патріархального суспільства. Наприклад, чоловіків частіше підвищують. Їм не кажуть “іди народжуй” і не вказують де їхнє місце. А у лебійок подвійна дискримінація - вони дискриміновані як жінки і як лесбійки. З іншого боку, суспільство ставиться до лесбійок трохи простіше, бо у гомофобів одразу включаються еротичні фантазії, плюс вони можуть мати дітей.

Геям, як правило, кажуть “ти зазнав якогось насилля, тому ти такий став”, або “тобі хтось не дав і ти вирішив стати геєм”. Люди обирають варіанти, які їм легко зрозуміти, але це дуже неправильно. В Україні, в принципі, мало розвинена культура поваги до індивідуальних свобод. У нас, наразі, вважається нормальним казати жінці “ти стара діва, не народила”.

Фото: фото ГО "Точка опори"

Дуже часто опоненти закидають: “Ви боретеся за меншини, сьогодні геї - завтра педофіли…”. Але це взагалі незв’язані речі, бо педофілія, зоофілія - це все про відсутність згоди

Наші опоненти часто кажуть “ви провокуєте”, серйозно? Тобто чоловік, який просто є геєм або людина, яка вийшла з плакатом - пропагує насилля? Безглуздо казати, що хтось може спровокувати насилля. Це теж саме, що казати: “Жінка винна, що її згвалтували, бо вона йшла ввечері додому”.

Дуже часто опоненти закидають: “Ви боретеся за меншини, сьогодні геї - завтра педофіли…”. Але це взагалі незв’язані речі, бо педофілія, зоофілія - це все про відсутність згоди. Дитина не може дати згоду, тварина теж не може її дати, це заборони у законодавстві. Ми не виступаємо за щось заборонене законодавством.

Є приклад, коли у Голландії, де легалізовані одностатеві шлюби, з'явилася партія тих, хто хотів лобіювати інтереси педофілів. Це улюблена тема наших опонентів. Насправді, цю партію було створено як провакацію, аби показати що 90% суспільства проти. Ця партія саморозпустилась через місяць. Насправді, це не ілюстрація того, що Європа загниває, це ілюстрація того, що вона розвивається. Що попри одностатеві шлюби і прайди, якими нас лякають, суспільство повністю здорове і чітко розмежовує для себе що таке насилля, а що таке не насилля.

Ми завжди кажемо, що якби на Марш Рівності не приходили люди, які хочуть завдати насилля - не було б так багато охорони. Тому ті, у кого такі цілі - дайте поліції відпочити і не приходьте.

Подписывайтесь на нас в Facebook, Twitter, Telegram.

Теги: социум, лгбт, прайд

Комментарии