Коли мова заходить про феміністок, найчастіше в голові з'являються образи агресивних жінок з плакатами. Вони нібито борються за свої численні права і не зрозуміло чого саме хочуть. Але що, якщо це стереотипи, а фемінізм може виражатися зовсім по-іншому? Gloss.ua поспілкувався з української феміністкою і мамою двох доньок Ольгою Новак і дізнався, в чому проявляється нерівність у сучасному світі і навіщо їй це.
* Існує три хвилі розвитку фемінізму. Завдяки першій жінки отримали право голосувати. Друга хвиля намагалсь досягти рівності прав жінок у всіх сферах життя, тобто політичній, культурній та соціальних сферах. Вона запам’яталась своїм радикальним та дещо агресивним до чоловіків підходом.
Третій хвилі фемінізму притаманні інтерсекційність, тобто фемінізм на перетині. Він базується на множинному досвіді різних жінок. Наприклад: боротьба за права заможної європейки та бідної латиноамериканки буде відрізнятися. Також говорять і про четверту хвилю або пост-фемінізм - термін, який описує протиріччя та недоліки у фемінізмі, особливо його другої та третьої хвиль.
Я турботлива мама, любляча дружина і феміністка
- Я - мама двох доньок, одружена, живу в Івано-Франківську. І цього року я вперше вийшла на Марш жінок 2020. Проте, ще донедавна, коли чула слово “фемінізм”, в голові поставали брутальні жінки. Такі собі чоловіконенависниці, які не мають дітей та не зрозуміло чого хочуть. Я думала, що фемінізм - це щось далеке, занадто радикальне та чуже для мене, бо бути дружиною, мамою й водночас феміністкою - неможливо.
Зараз, я визнала в собі феміністку та через свій досвід намагаюся змінювати упереджене ставлення інших. Зараз я координаторка ініціативи “Дівчата творять”, яка підтримує та підсилює жінок через мистецтво та неформальну освіту.
Нерівність, як диявол, ховається в деталях
- Ми часто не помічаємо нерівність, бо формально в законах її немає. Жінки нарівні з чоловіками можуть голосувати, працювати та мають такі ж права. І багато жінок досягли успіху у своїй справі. Але як диявол ховається в деталях, так і в повсякденному житті наша нерівність просочилася у всі сфери. Ні, вона не вбиває одразу, але поступово отруює життя багатьох жінок.
Діти й сім’я - на жінці, а керівні посади - для чоловіків
- Суспільство й надалі покладає на жінок свої очікування: одружитись, народити дітей та дбати про сім'ю. А скільки чоловіків йдуть у декретну відпустку чи на рівних ділять обов'язки по дому та догляд за дитиною? Коли обоє працюють, а дитина захворіла, саме жінки беруть лікарняний, ходять на батьківські збори та огляди лікарів, записують дітей на гуртки, купують одяг та повністю займаються сімейним менеджментом.
До того ж чоловіків частіше беруть на керівні посади. У нас досі є нерівність оплати праці, де головний аргумент на користь чоловіка - “йому ж потрібно сім'ю годувати”. Чоловіки також переважають і в політиці, вони приймають відповідальні рішення за нас і для нас.
Розмови, що так чоловіки нас захищають і піклуються, можливо б і спрацювали. Якби не було так багато домашнього чи сексуального насильства, та - віктімблеймінгу (звинувачення жертви у тому, що сталось - ред.). Та й не всім жінкам потрібен захист.
Фемінізм - це про цінності кожної і ніхто не може диктувати жінкам, як жити
- До активізму, а через нього й у фемінізм я прийшла, коли народилась моя друга донька. Я хочу, щоб мої дівчатка жили в кращому світі, як би наївно це не звучало. В суспільстві, де немає ґендерних стереотипів, а домашні обов’язки і догляд за дітьми рівно розподіляється, а не по принципу “жіноча і чоловіча робота”. У світі, де жінка може вибирати ту професію або самовиражатись так, як вона хоче, а не мусить весь час бути турботливою й ніжною “берегинею сімейного вогнища” та не має права на негативні почуття, інакше в очах суспільства стане або істеричкою, або стервом, залежно від гами цих почуттів.
Мій фемінізм - це вибір бути такою, як я хочу. Якщо жінці подобається пекти тістечка - це прекрасно, так само, як і бути військовою. Слухати себе і прислухатися до бажань і мрій, підтримувати інших жінок і самої просити підтримки.
Своїм донькам постійно повторюю, що вони зможуть все. А на зауваження вчительки: "Не можна так неакуратно писати, ти ж дівчинка", попросила не говорити другу частину пропозиції. Дівчата також мають право і можуть бути неохайними, як і хлопчики. Це не має відношення до статі.
Фемінізм говорить про цінності, на яку заслуговує кожна людина і ніхто не може диктувати, як жити, одягатися чи виглядати.
“Ти ж мама і дружина!” або що таке типова нерівність
- Мій чоловік допомагає мені з домашніми обов’язками і турбується про дітей іноді краще за мене, але коли народилась наша перша донька, часто повторював: “Ти ж мама!”. Він мав на увазі: “Ти ж краще повинна знати, що робити чи розуміти та чому плаче дитина.
Ніби я володію чарівним вмінням зчитувати плач дітей і до моєї першої дитини в мене було мільйон спроб навчитись. Чоловік моєї подруги не підходив до первістка, бо боявся щось йому зробити, адже він такий крихітний. Погодьтеся, дуже зручна позиція! Особливо, якщо уявити, що маленькі діти потребують цілодобового догляду. Інша ситуація з життя - родичі чинили психологічний тиск на жінку через те, що вона громадська діячка й залишає дітей з чоловіком та відвідує різні заходи без нього. В їхньому уявленні, напевне, жінка має сидіти вдома, варити борщі й бавити дітей. Середньовіччя, чи не так? Але ж це все реальні приклади.
“Ці дівчата не вписувались в типовий портрет поганих феміністок”: моє знайомство з фемінізмом
- Моє бажання змінити цей світ на краще завело на тренінг, темою якої було: “Місто дружнє до батьків з дітьми”. Дуже болюча тема, якщо є маленька дитина, а сидіти вдома не хочеться. На ньому я познайомилась з чудовими жінками, які називали себе феміністками. Проте ми не говорили про фемінізм та мене ніхто не переконував, що чоловіки погані й не нав’язував ніяких ідей. Ці жінки навпаки створили такий простір, де я могла бути нарівні з ними, прийшовши разом з дітьми. А мій голос та досвід були важливими.
Сам факт, що сторонні люди подумали про твої потреби, як мами, мене вразив. Кожна з них була з різним життєвим досвідом, але вони транслювали однакові цінності підтримки та допомоги. Це не вписувалось в типовий портрет поганих феміністок, який я собі надумувала роками. Згодом, я почала більше цікавитись питаннями ґендерної рівності та фемінізму, а стереотипи почали розвіюватись.
Міф №1: утиски жінок притаманні західній культурі, а у нас - рівність
- Для мене фемінізм - це нагадування про боротьбу жінок за такі прості і звичні зараз речі: право голосу, власні кошти, право на спадок і освіту, право займатися тим, чим хочеш чи подорожувати без супроводу чоловіка, право на гідну і рівну оплату праці.
Ціну цієї боротьби вдало показано в фільмі "Суфражистки", який рекомендую до перегляду. І неправда, що утиски жінок притаманні тільки західній культурі, а у нас - рівність. Саме в Україні жінок, які народили дитину поза шлюбом, називали покритками. І саме у нас існував весільний обряд "комора", коли в першу шлюбну ніч родичі чоловіка роздягали жінку догола, оглядали, надягали їй нічну сорочку і після шукали плями крові, які говорили про невинність дівчини. Якщо виявлялось, що крові немає, жінку могли заклеймити зіпсутою.
Саме у нас насильство над жінкою навіть не засуджують, а навпаки - схвалюють у деяких народних прислів'ях: "Люби дружину, як душу, а тряси - як грушу" або "Б'є - значить любить".
І саме в Україні, як і в більшості країн, переважно чоловіки правили країною і були на керівних посадах. Навіть серед інтелігенції відомо більше про поетів, художників, учених саме чоловічої статі. Чому ж так? Після одруження робота жінок зводилася до домашніх справ і сім'ї, а тим, хто хотів поєднувати доводилося докладати вдвічі більше часу і зусиль. Та й щастило не всім: щоб мати вплив у суспільстві, потрібно було отримати освіту, а це могли собі дозволити тільки жінки з заможних сімей.
Міф №2: Фемінізм - це про ненависть до чоловіків
- Фемінізм - це не про ненависть до чоловіків, а про бажання бути почутими й долученими. Це про реальну, а не формальну, рівність і про подолання гендерних стереотипів з якими жінки часто стикаються. Глобально жінки завоювали багато прав, але якщо роздивитися краще, наприклад співвідношення зобов'язань в сім'ї та побуті, то говорити про справжню рівність зарано.
Дещо про антифемінізм
- Дівчата, які виступають проти фемінізму, не усвідомлюють, що їх можливість висловлювати свою думку добували саме феміністки. Інакше вони б сиділи вдома з п'ятьма-сімома дітьми, закінчивши максимум школу. А найголовніше, вони не розуміють, що ніхто їм не забороняє бути берегинями сімейного вогнища або ким вони хочуть. Тому нехай і вони не забороняють іншим жінкам жити таким життям, яким вони хочуть.
