Загарбник Делієв і дракон Вакарчук
Скажу одразу: фільм Романа Ширмана «Прикольна казка», який презентували в Києві 29 лютого, підозри розвіяв. Попри недоліки, стрічка справді лишає позитивне враження.
На відміну від казок імпортного виробництва, де за кожним поворотом сюжету на вас чатують добре промальовані дракони та інші чудовиська, в «Прикольній казці» особливо вражаючих спецефектів немає. Натомість протягом фільму кілька разів з’являється Святік Вакарчук, кліпи якого герої середньовічної казки дивляться по телевізору. Як на ті часи, пісні трубадура помаранчевої революції мали б і справді чутися чимось жахливим.
Однак, цей не зовсім зрозумілий хід творців фільму виявляється цілком доречним. Адже гумор стрічки значним чином побудований на отакому собі одночасному існуванні принцес, замків, злих чарівниць разом з моніторами, автомобілями та зразками сучасної автоматичної зброї. Швидше за все, ці жарти викличуть сміх у дорослих, але й малечі буде зрозумілішим: те що відбувалось бозна скільки років тому, за великим рахунком не відрізняється від подій сучасних.
Власне, в чому ж полягає сюжет фільму? Багато років тому жили-були два королівства. Перше – агресивно-мілітарне. В цій країні всі схиблені на ідеях загарбання нових територій. Військовий міністр разом зі своїм заступником (ролі яких грають Георгій Делієв та Борис Барський) нарощують військовий потенціал, щоб захопити сусіднє королівство. Керує ж цією державою юний принц, який замість того, щоб воювати, все наспівує собі під гітару пісні того ж таки «Океану Ельзи».
Сусіднє королівство носить назву Нещасливого. Тут, як і в українському кіномистецтві, всі дуже хороші і талановиті. Але це мало чим допомагає. Королівство от-от мало би померти, але чомусь живе… Принцеса Нещасливого королівства більш за все полюбляє дешеву пригодницьку літературу. Дуже скоро, як і повинно бути в казці, вона закохається в принца з сусіднього королівства. І звичайно ж, все закінчиться добре...
«Не хочу, щоб після перегляду фільму глядачі ставали дурнішими»
Публічна прем’єра фільму запланована на початок травня. Одразу ж хочу застерегти дорослих, які прийдуть на перегляд разом з дітьми – не порівнювати його з тими добре знаними радянськими кіно-казками, які всі ми бачили в дитинстві. «Прикольна казка» відрізняється від них так само, як комп’ютерні іграшки від намальованої на асфальті гри «в класи». Йдеться навіть не про справжність і тим паче не про «сучасність» стрічки, а про ті можливості, якими володіли її автори.
На відміну від потужної розвиненої радянської кіноіндустрії, «Прикольна казка» була обмежена досить скромним бюджетом. В сучасних умовах перш за все це відображається на акторському складі. Без Делієва, Барського та виконавця ролі короля Нещасного королівства Влада Троїцького, фільм втратив би половину своєї привабливості.
Але не зважаючи на недоліки, фільм має багато позитивних сторін. Так, справжнім задоволенням стануть мультиплікаційні вставки, які ілюструють сюжет. Маленьких мультиків – безліч. І кожного разу вони викликають коли не сміх, то хоча б посмішку. Та і взагалі, фільм вийшов досить смішний.
- Я хотів щоб цей фільм був цікавий і дорослим і дітям. – каже режисер Роман Ширман. - Але при цьому, щоб батькам не довелося червоніти та затуляти вуха своїм дітям під час перегляду. Задум стрічки в тому, аби глядачі після неї не стали дурнішими.
Направду, протягом фільму зустрічаєш багато «пасток», розставлених для дорослих розумних батьків. Так наприклад, після сеансу варто озброїтися відповідями на питання: «А чому той дядя фарбував собі вії?», «Що значить скасувати візовий режим?» або «Що таке конкурс в бікіні?». Повірте на слово, ці пастки заховані досить вміло, щоб ви не звернули на них увагу під час перегляду…
Як не дивно, справа не в грошах/
Як пожартував на презентації режисер Ширман, з такими продюсерами можна знімати кіно і взагалі без грошей. Проте кошти все ж були. Бюджет фільму складає 5 мільйонів гривень. Зняти такий фільм за таку суму – вчинок майже героїчний.
Якщо бути чесним, цей проект не є суто українським. Фільм було створено за участю Естонії. Зйомки відбувалися на території партнерів. Значна ж частина акторського складу і фінансування були своїми, українськими. Як говорили на прес-конференції представники естонської сторони, подібний досвід сьогодні є необхідним для більшості країн Європи.
- Зараз дуже багато фільмів знімають спільно кілька держав. – говорить естонський копродюсер стрічки Маріанна Каат. - Кіно - дороге задоволення. Тому не треба говорити лише про прибуток. Більшість з європейської кінопродукції не є прибутковою. Дивіденди, так би мовити, виражаються зовсім в іншому. Так, наприклад, минулого року естонське кіно вперше прозвучало одразу на двох фестивалях світового рівня: в Каннах і у Венеції. Це важить набагато більше, ніж гроші. На «Прикольну казку» очікує багате фестивальне майбутнє.
За пару місяців кінострічка з повноцінною рекламною кампанією вийде на кіноекранах та на ДіВіДі. Водночас протягом 2008 року, як пообіцяла на презентації фільму голова Держслужби кінематографії Ганна Чміль, на українського глядача чекають ще кілька повнометражних презентацій в різних жанрах. Чи будуть вони такими ж вдалими, ми побачимо невдовзі. Сподіватимемось, що їх доля буде схожою на слоган першої української кіноказки: «Все буде добре і прикольно»…