Ще раз про кіно (укр.)
Звісно, у картині відчувається вплив кінематографу Олександра Довженка, як запевняв глядачів Володимир Войтенко у вступному слові. Та у зв’язку з цим доречно буде згадати вислів Інгмара Бергмана про творчість А.Тарковського, якого він порівнює з хлопчаком, відчинившим двері в нову реальність, де той вільно пересувається у світі створених образів. Шведський режисер мав на увазі ті відкриття, які зробив Андрій Тарковський у фільмі «Іванове дитинство» і продовжував шукати в інших фільмах. Головним з них, мабуть, є ототожнення снів і реальності. Стверджуючи, що деякою мірою - сни реальність кіно. Тому що так само, як уві сні, вільна течія чудернацьких образів пластично поєднує у світі кінотіней вигадки і життя, перетворюючи повсякчасну дійсність на систему виразних художніх засобів, створюючи єдність дії і магію фантастичних перетворень. Це не тільки суб’єктивне відчуття таємниць землі, а й відкриття світу, прихованого у душі кожної людини. В «Івановому дитинстві» маленький Іван пізнає себе безпосередньо за допомогою снів.
Глядачу відкривається чистота простих бажань хлопчика. Та коли він прокидається, жорстока дійсність війни робить його озлобленим та одержимим жагою помсти. І, нарешті, нещадна реальність убиває його. Напевно, найголовніше у фільмі — це побудова кінорозповіді таким чином, щоб звести суб’єктивні точки зору на світ кожного із дійових осіб в єдине ціле, через особисте світосприйняття кожного героя відтворити реальність. У своїх майбутніх фільмах Андрій Тарковський неодноразово розроблятиме цей прийом. Особливо у фільмах «Дзеркало» та Ностальгія. В них режисер застосує і доведе до бездоганного завершення всю палітру знайдених за попередні роки засобів пластичного образотворення.
