Я галерея - Новий Наїв

Перша моя сьогоднішна реакція присвячена Я галереї Павла Гудімова.

Арт-центр знаходиться за адресою вул. Волоська 55\57

Сьогодні там виставлявся “Новий наїв” – Ірина Гаршина, Олександр Луценко-Бабан.

Взагалі, почнемо здалека. Комфортна, компактна галерея, до якої не одразу звикаєш. Привернуло увагу те, що не багато людей відвідувало виставку. в той момент, коли туди завітав я, та зі слів Павла, це лише питання часу, бувало і багато людей, бувало й мало.

Та про галерею окремо, поговоримо згодом.

Олександр Луценко-Бабан – з першого ж погляду. мені його картини здалися знайомими, та не сюжет, а техніка виконання, але мої сумніви розвіялись, коли я прочитав слова художника про захоплення творчістю Ван Гога, правда зі слів пана Олександра це була хвороба, якою він перехворів, але таки “аромат” техніки Ван Гона помітно відчувався в роботах, а чому саме аромат? А не колір, текстура, образ? А саме тому, що пристрасть Олександря відрилася йому доволі незвичайним способом, а саме запахом фарб. Не може не зацікавити творчість тієї людини, яка таким не стандартним способом знайшла втілення своїх мрій. Зі слів митця стає зрозуміло, що визнання його як художника проходить через складний період, та випробовується на міць, та це не ображає нашого героя, а навпаки додає завзяття.

Про картини. Як мені здалося, картини сповнені емоцій, обличчя людей зображені не у фізичному прояві, та не у нашому вимірі, бо таке враження, що написана сама суть людської зовнішності, її характер, емоціі, преживання та настрій, дуже складно на практиці передати характер та внутрішній стан людини навіть за допомогою фотографії, але нашому герою вдається передати образ легким рухом пензля. Можна багато казати про це, але все-ж таки це варто побачити, та відреагувати.

Ірина Гаршина

Іронія, гумор, анекдот,сум – якщо змішати всі ці фарби, то приблизно можна отримати ті відтінки, яки використовує пані Ірина у своїх роботах, але тільки пропорціі никому не відомі. В одній картині співіснує іронія та сум, в іншій радість але злидні. З першого погляду контраст, здається, що художниця намагається передати палітру, завдяки контрасту, та при кращому розумінні все стає на свої місця, ніякого контрасту – реальність буття, от що є ключем для розуміння картин героїні виставки.

Характера особливість картин – передача ідеї: любові, краси, людських проявів. Не заангажованих (вибачте за політ. слово), не спотворених, а реальних, тих, що існують зараз і завжди. Коли дивишся роботи прекрасних митців сучасності, що намагаються передати фальшиву реальність, абсолютно не відчуваючі її – втрачаеш надію на спасіння цього світу, але коли попадаються серед тисяч, такі витвори як у пані Ірини, то відчуваеш себе живим, бо все по справжньому: любов – разлука, істина – фальш, краса – потвора.

Цой живий. Жити стало краще. Жити стало веселіше.

Та коли краще самому все це пережити, відчути та відреагувати, ніж сто разів слухати.

Дякую шановним: пану Олександру, Пані Ірині та пану Гудімову за подаровану надію, та хвилини стравжнього відчуття. Я обов’язково завітаю ще.

Це була моя Реакція\ТЕТРАЭДР (с)

Читай также