Выставка Анастасии Подервянской "Птичье молоко " 29 мая – 15 июня 2009

Ген-ген, біля самого обрію видно вирій
У вирій вирують птахи.
Кожен птах – це частина дівочого серця.
Неабияка туга сильною гадюкою ворушиться
В дівчині і дівочі груди напинаються,
Підштовхуючи просте, але дороге намисто,
Прості дівочі репані п’яти з сумом шкребуть
По сухій землі яка скучила по лагідному
Степовому дощику.
Третій рік голова обіцяє доїтельний апарат,
Але обіцянка – цяцянка, і тільки численні змії
Повзуть на набрякших від голоду животах.
Ген-ген, далеко в небі летять стада козодоїв,
Зграї орлів, сов і безпорадних папуг,
Дико кричать вони в статевому жаху, бо
Нікому здоїти бідолашних, нікому дати питоньки
Діточкам, і хочется чайкою летіти понад
Славутичем і кликати «Киги-киги» з неба.
А калина все цвіте і цвіте, а лелеки все летять
У розмаїтті небокраю.
Квітне невимовною жагою пісні українська земля!

Невідомий автор

КалитаАртКлуб

Киев. ул. Богомольца, 6
Пн.-Пт. 10-18
Сб. 10-16

тел. (044) 253-53-24
e-mail: qualitet@ukr.net

Читай также