Нефігуратив втручається у життя

Часто трапляється так – деякі речі, які вже давно стали для всього світу мало не традиційними, для України виявляються чимось незвичайним, деколи навіть провокацією. Це стосується і мистецького життя. Останнім та найсвіжішим прикладом такого дисонансу стала виставка Ігоря Яновича, яка наразі представлена у арт-центрі Я Галерея.

Цей проект є досить новим, в деякому сенсі навіть гоструватим для галерейного середовища України. Але можна з упевненістю сказати: Діалог вдався таким, що його дуже хочеться продовжувати.

В якомусь сенсі живопис Ігоря Яновича можна назвати асоціальним. Тому що нефігуративне мистецтво може використовувати незрозумілий або емоційний ряд як суто декоративний. Саме асоціальність нефігуративу стала причиною того, що він почав втрачати свою популярність. Але світові тенденції сучасного мистецтва повертають нас до культурної спадщини Марка Ротко. Передбачаю, що скоро почнеться нова хвиля уваги до творів Джексона Поллака. І ці тенденції спричиняють нову хвилю інтересу до нефігуративного мистецтва.

Ми бачимо, як в проектах Ігоря Яновича «Контекст» та «Діалог» нефігуративне мистецтво втручається в соціальне, культурне середовище, і таким чином перестає бути асоціальним.

Діалог видається мені дуже легким для зчитування. Ця виставка, так само як і «Контекст», задумувалася як багатоступенева. До речі, діалог прекрасно вписався би як в класичний музей, так і в музей сучасного мистецтва. Я переконаний, що таких проектів-діалогів, як свіжого повітря, не вистачає українському художньому життю.

Отже, відчути цей свіжий вітерець можна в арт-центрі Я Галерея до 30 листопада.

Павло Гудімов, засновник та куратор арт-центру Я Галерея, експерт Gloss.ua

Читай также