Домашнє насильство: як захистити себе і допомогти іншим

Нещодавно користувачі соцмереж активно обговорювали висловлення блогерки Регіни Тодоренко щодо домашнього насильства. Її фраза "А що ти зробила, щоб тебе не били?" викликала бурю негативних коментарів в адресу Регіни. Через тиждень вона зняла фільм про те, як жертвам домашнього насильства важко вийти з цього кола. Багато людей оцінили її роботу позитивно, деякі досі вважають, що це піар. Але якщо відкинути емоції - факт залишається фактом - Регіна змогла привернути увагу до величезної проблеми, яку деякі досі не помічали. Навіть самі жертви.

Gloss.ua вирішив дізнатися в експерта громадської організації "Ла Страда", як Україна захищає осіб, постраждалих від кривдника, як змінилося наше законодавство з приводу цього питання, і що ми робимо, щоб запобігти таким випадкам.

Альона Кривуляк, координаторка напрямку гарячих ліній

громадської організації "Ла Страда"

Як карантин впливає на домашнє насильство

Аналізуючи випадки, які надходять на нашу гарячу лінію, ми дійшли висновку, що кількість звернень за цей період значно зросла. Цифри вражають. Так, з 12 березня (тобто з початку карантину в Україні) по 30 квітня ми отримали 3671 звернення стосовно домашнього насильства.

Карантинні заходи продовжено до 22 травня і ми не можемо бути впевненими, що після цієї дати карантин закінчиться. Тому прогнозуємо, що кількість звернень буде зростати і в травні.

Якщо порівняти з докарантинним періодом - в січні 2020 року ми отримали 1203 звернення, а з 12 березня по 12 квітня - 2501.

Але я не буду стверджувати, що це пов’язано виключно з карантином, тому що 90% звернень надходять від осіб, які й до карантину страждали від домашнього насильства. Карантин - не причина, а каталізатор. Люди знаходяться 24/7 в одному приміщенні. В них немає можливості піти на роботу, з’їздити з дітьми до батьків або до друзів.

Але офіційна статистика поліції заперечує збільшення таких випадків. Більш того, один з представників поліції зазначав, що вони не те що не вбачають збільшення, вони вбачають зменшення випадків домашнього насильства під час карантину!

Це дуже дивно. Наша організація тісно співпрацює з іншими європейськими країнами. Абсолютно всі представники європейських держав говорять про те, що статистика зросла, а Україна - чи не єдина країна, яка не вбачає цього на офіційному рівні.

Як в Україні захищають постраждалих від домашнього насильства

З 2019 року в Україні діє Закон про запобігання та протидію домашньому насильству. Це абсолютно новий документ, який в багатьох моментах відповідає міжнародним стандартам - в ньому є певні статті, які відповідають Стамбульській конвенції (досі не ратифікованої в Україні, - ред.).

Існує й багато моментів, які подані в міжнародному документі, але не вказані в українському Законі. Втім, це серйозний крок вперед для нашої держави.

З 2019 року до Кримінального кодексу України були внесені зміни - домашнє насильство стало криміналізоване. До цього кримінальну відповідальність можна було отримати за сексуальне насильство, а психологічне, економічне та фізичне насильство - вело до адміністративної відповідальності.

Кримінальна відповідальність - мається на увазі, що насильство відбувається систематично. Систематично, згідно законодавства, це три і більше разів. Тобто, якщо є три офіційні звернення, які були розглянуті навіть по адміністративній відповідальності, наприклад, три офіційних звернення про психологічне насильство (яке завжди важче довести), однаково - це означає, що кривдник несе кримінальну відповідальність безпосередньо за те, що він вчиняє психологічне насилля.

Але в Україні так і залишається проблема з притулками для постраждалих від домашнього насильства (так звані “шелтери”). Їх катастрофічно не вистачає, а більшість шелтерів знаходяться у великих містах. Іноді у постраждалої особи елементарно немає грошей, щоб дістатися до притулку.

Як має реагувати поліція

Зобов’язання на реагування на домашнє насилля у нас покладено на правоохоронні органи. Правоохоронці - є основною структурою, яка може відреагувати та припинити факт домашнього насильства тут і зараз. Це те, чого не можуть зробити громадські організації або центри соціальних служб.

Поліція може винести терміновий заборонний припис - це нова ініціатива, яка прописана в законодавстві.

Терміновий заборонний припис (далі ТЗП) - це спеціальний документ строком дії до 10 діб. Він виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

ТЗП виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника поліції за результатами оцінки ризиків.

В рамках цього документу кривдник мусить покинути приміщення, в якому проживає постраждала особа (навіть якщо це його приміщення, або він власник чи зареєстрований там - це не має значення). Йому забороняється контактувати з постраждалою особою, переслідувати її. Кривдник має сам шукати приміщення, де йому проживати і відзвітуватися поліції, де весь час він буде знаходитися.

Якщо діти були свідками домашнього насильства, а згідно з українським законодавством - діти автоматично стають свідками, то з ними кривднику також буде заборонено контактувати. Як показує практика, 70 % домашнього насильства відбувається на очах у дітей. Діти свідки - це діти постраждалі.

На яких підставах видається ТЗП?

В патрульного поліцейського, який приїжджає на виклик, є такий механізм, як проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства. На підставі цієї оцінки видається припис.

Поліція також може забрати агресора, але вони не мають право тримати його більше трьох годин.

Поки буде діяти ТЗС, у постраждалої особи є можливість звернутися в судовому порядку для отримання обмежувального припису (обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство до 6 місяців).

Кожна особа, яка страждає від домашнього насильства, має право на отримання безкоштовного державного адвоката. В нас є в кожному населеному пункті центри безоплатної правової допомоги, які надають особі безкоштовного державного адвоката. Маючи підтвердження (копія заяви, яку писала постраждала особа; копія адмінпротоколу; якщо заява зареєстрована у відділку - є спеціальний корінець з реєстраційним номером; копія ТЗС) - адвокат допоможе скласти позовну заяву та інші процесуальні документи.

Суди ці заяви розглядають дуже оперативно - протягом 72 годин.

Якщо кривдник порушує обмежувальний припис - це автоматично кримінальна відповідальність - можливе позбавлення волі до 2 років.

Як Україна працює над профілактикою насилля

І все ж таки, в плані боротьби і криміналізації домашнього насильства - все непогано прописано в нашому законодавстві, але ось превенція, попередження домашнього насильства - сильно “хромає”.

У нас є в законодавстві стаття, яка стосується корекційних програм, або проходження програм для кривдників, тобто коли кривдник може працювати з психологом, або у групах з іншими кривдниками. Ціль цієї програми - зміна директивної насильницької поведінки на адекватну поведінку. Це крута фішка - вона ефективно діє в багатьох європейських країнах, але попри те, що в нашому законодавстві це прописано - на практиці це не виконується.

Навіть за рішенням суду згідно законодавства можна направити людину на програму для кривдників, але суди цього не роблять, тому що в Україні немає куди направляти. Ще немає конкретних організацій і установ, які надають такі послуги. Є тільки громадські організації, які запроваджують такі курси, але туди можна попасти тільки по бажанню кривдника.

Ми якось вирішили в нашій країні, що ми боремося з тим, коли насильство вже трапилося, але по суті ми майже не робимо нічого аби це насильство не трапилося загалом.

Я став свідком домашнього насильства - що робити?

Головне, не бути байдужими. Бути правосвідомими - прочитати кожному і кожній законодавство щодо протидії домашньому насильству, вимагати від правоохоронних органів діяти згідно законодавства.

Якщо ви являєтесь свідком домашнього насильства, навіть, якщо це чужа людина, варто не замовчувати і викликати правоохоронців. Навіть якщо поліція неякісно виконує свої обов'язки - ви, як свідок, хоча б зможете на деякий час припинити насилля.

Якщо це ваша близька людина або родич, ви можете запропонувати їй деякий час побути у вас. Не відмовляйте, якщо до вас звертаються за допомогою.

Якщо ви бачите кров - викличте швидку. Постраждала людина може просто бути в неадекватному стані і їй потрібен той, хто зможе зробити хоча б такі прості речі: викликати поліцію, медиків.

Зафіксуйте факт насильства на відео або на фото, щоб показати правоохоронним органам як доказ.

Пошукайте для особи, яка постраждала, контакти, куди вона може звернутися.

В багатьох випадках постраждала особа вважає, що ця ситуація безвихідна, але ви можете бути серйозним пластом підтримки для неї. Не відмовляйте у допомозі. Не говоріть, що людина сама винувата ("бачила за кого заміж виходила" і таке інше). Будьте підтримкою для цієї особи, тому що в цій ситуації їй правда дуже і дуже складно.

Читай также