«Общага многому научила»: киевские студенты о жизни в своих общежитиях «Общага многому научила»: киевские студенты о жизни в своих общежитиях
Стиль жизни

«Общага многому научила»: киевские студенты о жизни в своих общежитиях

Богдан Семенченко
Фото: Все фото в материале — автора
08 августа, 2018, 20:50
 0

Совсем скоро заканчиваются волны поступлений в университеты и начинается учебный год и многие абитуриенты всё ещё ломают голову - куда же им всё-таки отнести оригиналы документов. И общежитие в этом вопросе играет не последнюю роль - никто не хочет жить с тараканами и антисанитарией.

Мы решили пройтись по общагам некоторых больших киевских университетов и поговорить с их жителями. Во время интервью мы общались со студентами в их комнатах - среднестатистических для опредленного общежития.

Анастасия Ярошенко (Кропивницкий)

НАУ «Киево-Могилянская Академия», 3-й курс, лингвистический факультет

Для мене це дуже особливе та важливе місце, тут я прожила три роки. Взагалі цей гуртожиток виглядає, як звичайний житловий будинок. Тут звичайний під'їзд, а в кожній квартирі є декілька кімнат для студентів та спільний сан-вузол на 6-9 людей, в залежності від заселеності. В радянський час тут давали квартири викладачам, професорам, науковцям, потім будинок перейшов у власність КНУКІМ Поплавського і потім вже - під юрисдикцію Могилянки. Але тут досі живуть звичайні кияни.

В нас є один гуртожиток тут, та декілька на Троєщині, майже на краю міста. Хто буде жити тут, а хто там визначає лише спритність студентів та фарт. В нас ніхто не заносить хабарі, щоб жити на «Печері». Я просто встигла вчасно попросити про місце тут.

В нашому блоці є три кімнати - в двох жили шість дівчат, а в третій - один хлопець-магістр із котом. Кухні на блоці нема - є одна на п'ятому і одна на дев'ятому поверхах. Але великих черг немає, більшість студентів взагалі не готує в гуртожитку. Я також майжи завжди приходила сюди лише переночувати.

Тут не буває якихось дуже гучних тусовок. Коли я була ще на першому курсі в нас проводилися якісь вечори, де ми всі співали під гітару та пили вино, але зараз такого вже набагато менше. Всі познаходили собі компанії і почали більше водити в гуртожиток інших людей.

Гуртожиток - це місце, яке допомагає зрозуміти, що навіть якщо ти «лічность», до того ж, ти ще й частина маси, тому інколи треба поступатися, йти на компроміс і не вмикати фєн о другій ночі, навіть якщо завтра на першу пару й треба бути «красівой». Ну й ця молодеча атмосфера в сукупносты з відчуттям наближення дорослого життя.

Олег Сабуров (Луганск)

НТУУ «Киевский политехнический университет им. Сикорского» (КПИ), 3 курс, факультет электроники

Комнату в общежитии КПИ получают все, поэтому проблем с заселением не было. Когда впервые зашел в комнату - офигел. Везде был слой пыли, стоял пакет портвейна на столе, свет не включался. Но после косметических манипуляций комната стала вполне пригодной для жизни, и с соседями повезло. Помимо факультета электроники здесь живет инженерно-химический факультет, физико-математический факультет, институт прикладного-системного анализа и немного факультета лингвистики, чему мы очень рады (на факультете лингвистики КПИ учатся преимущественно девушки, в отличии от технических специальностей - ред.).

Это обычное студенческое общежитие со всеми соответствующими студенческими пороками, есть те, кто жалуется, но жить здесь можно. Платить нужно 569 гривен в месяц, но это без субсидий. Есть кухня, душ на первом этаже, учебная комната с фортепиано, где можно почитать, теннисный стол, спортзал с минимальной платой за абонемент. Можно постирать, стоимость услуги зависит от режима. Где-то от 15 до 26 гривен за одну стирку, причем оплата в них автоматизирована.

Большой плюс этой общаги - её расположение. Рядом метро КПИ, Шулявская, близко до центра. Ну и, самое главное, все наши общежития находятся прямо возле корпусов. Я могу проснуться за 15 минут до пары и прийти вовремя, успев привести себя в порядок.


Ярина Фостяк

КНУ им. Тараса Шевченко, Институт журналистики, 3-й курс

На першому курсі я жила в «четвірці» - окрім мене там жили ще три дівчини. На другому вже дали кімнату просторіше, тут вистачає місця і речі розкласти і потанцювати посеред кімнати. Ще в нас є «двушки», де взагалі повний комфорт. А на другому та третьому поверхах взагалі є кімнати із власним душем та туалетом. В нас взагалі гуртожиток краще, ніж у більшості факультетів КНУ.

Тут класний район - тихо, магазини поряд, але далеко до метро і до студмістечка. Наш гуртожиток стоїть осторонь всіх, тому тут немає гучних двіжів. Може це і добре. На Солом’янці є все, що необхідно.

Гуртожиток багато чому навчив - тому, як ладити з людьми, як домовлятися, і як запалювати газову плиту, наприклад.

Кристина Островская

КДПУ им. Драгоманова, 3 курс, факультет психологии

Коли я тільки переїхала в Київ я відмовилася від гуртожитку і жила з друзями. Але потім все змінилося і я мусила десь жити. Познайомилася з хлопцем зі старших курсів, він допоміг мені заселитися у цей гуртожиток. Головний мінус цього гуртожитку в тому, що він задалеко від навчального корпусу, він на Солом'янці. На пари я добираюсь годину десять - годину двадцять.

Тарганів в гуртожитку майже немає. В мене сусідка дуже працьовита, завжди займається прибиранням, виводить шкідників. Ми добре з сусідками уживаємося, але мені часто буває складно. Я працюю у сфері обслуговування і коли я приходжу з роботи мені потрібен свій куточок, де я можу сама відпочити. А тут немає своєї зони комфорту, де я можу побути сама.

Тут є начальні кімнати, спортзал, доволі тихо, порівняно із другими гуртожитками. Та і район нормальний - тут є магазини, недалеко звідси Арт-завод «Платформа», секонди. Удень тихо, а от уночі буває не по собі йти пішки із зупинки. Декілька разів бувало, що чіплялися. Тому тепер я йду додому лише уздовж світлої дороги.