Всі ми іноді хочемо поїхати далеко за кордон, побачити весь світ, але стереотипи, страх та дорогі квитки нас часто зупиняють. Проте не всіх. Христина Буній не стала потурати своїм страхам, зібрала рюкзак і вирушила у самостійну подорож автостопом. Як це – подорожувати за три копійки, ночувати в придорожньому туалеті й усе одно повертатися додому з купою незабутніх вражень – читай у нашій бесіді з неймовірною Христиною Буній
Розкажи про своє захоплення подорожами – як і коли все почалось?
Я родом з маленького живописного містечка Надвірна, яке можна назвати "Воротами Карпат". Тому така річ, як вилазки з дому для підкорення великих і малих горбів, була для мене звичним ділом. Власне, з походів усе почалось. З років 15-16 я почала вибиратись у перші походи з друзями, і з кожним разом піднімалася все вище, заходила все далі. Значним поштовхом для мене був момент мого вступу до вишу, коли поміж екзаменами, здачею документів та інших вступних “веселощів”, я примудрялась ходити в гори, їздити на фестивалі, відвідувати нові місця. Згодом цілком природно цей процес продовжився. Тоді ж, на першому курсі, я вперше поїхала закордон - з вертепом колядувати в Москву (не питайте).
А коли виповнилось 18, я зробила закордонний паспорт і одразу подала на візу. Поїхала на місяць в Італію до родичів. Але і то не можна було назвати подорожжю.
Справжній перший раз був, коли перед новим 2015 роком, сидячи на роботі в хостелі, натрапила на промоцію одного з європейських лоукостів, де за 200 гривень можна було полетіти з Польщі в Норвегію. Тоді я й махнула на два тижні в свою першу самостійну автостопну подорож. І це було неймовірно!
Розкажи трохи про Норвегію - як це було? Давно хотіла туди?
Я, як дитя гір, люблю все, що схоже на гори. І скандинавська культура мені дуже до душі. Тож вийшло, що це було давно омріяно і раптово втілено. За 2 тижні я проїхала автостопом Україну, Польщу, Норвегію, Швецію і Данію. Вперше полетіла на літаку, вперше стОпила сама, ще й зимою, вперше сама зупинялась по каучсерфінгу. Вперше ночувала посеред ніде в придорожньому туалеті (який був більший і чистіший, ніж деякі апартаменти, в яких я жила).
Тоді було багато таких от "вперше". Сам Новий рік зустріла найнесподванішим чином, опинившись у величезній віллі під Бергеном (Норвегія), наповненій такими ж мандрівниками з різних куточків землі і місцевими норвежцями. Я знайшла там кілька нових друзів і відчула, як це – жити в інтернаціональному середовищі.
Витратила я тоді смішні гроші – до 1200 гривень. Це враховуючи, що 2 рази нормально так облажалася, коли запізнювалась на літак з Польщі і брала таксі, яке обійшлося мені 200 гривень, і коли трішки промахнулася з покупкою квитків на поїзд з Бергена в Осло і влетіла ще у 800 гривень десь. Тобто, якби не це, то не витратила би в найдорожчих європейських країнах майже нічого.
Як у тебе так виходить економити? Навіть за умови безкоштовного проживання і проїзду, все одно - та сама їжа доволі дорога?
В мене з собою був великий пакетище всяких снеків – печива, горішків, сухофруктів, якими я, в основному, заправлялась. Так виходило, що ми часто кооперувались з хостами і готували щось разом або мене пригощали без моєї на те згоди.
А в ту новорічну ніч котрийсь із гостей-норвежців, дізнавшись, звідки я, просто втулив мені 600 крон (шо на той час було десь 1200 гривень). Прийняла я їх лише з третього разу, бо мені справді не потрібні були гроші. Але він наполягав, акцентуючи на тому, що для них це – раз закупитись продуктами, а в нас в країні біда :)
Чому обрала для себе подорожі саме автостопом?
По-перше, це безкоштовно. Це те, чим я керувалась в перші роки своїх подорожей. Коли ти студент без стипендії, ти шукаєш будь-яку можливість зайвий раз не витрачати батьківські гроші. Та зараз це вже не має для мене першочергового значення.
По-друге, це часто набагато швидше за автобуси та поїзди.
І, по-третє, це набагато цікавіше, ніж прямий шлях з точки А в точку Б. Часто трапляються дуже цікаві водії. З одними говорила про астрофізику, з іншими про екологію, з третіми про людей-рептилоїдів. З такими скучно не буває.
А якісь негативні водії траплялись?
Звісно, траплялись. І не тільки водії. Були і водії, які пропонували "відпочити в найближчому готелі", і хости, які казали: "Ой, як шия болить! От би мені масаж... А ти вмієш робити масаж? А може тобі зробити", і маніяки, які переслідували мене нічними вулицями незнайомих міст. Приблизно на кожні 3000 км шляху приходиться один такий індивід. Але з усіма в мене розмова коротка. З водіями: "Ні, дякую. Зупиніться - я тут вийду"; з хостами: "Сорі, мені це не цікаво, я піду спати у свій спальник на диван", або одразу ретируюсь, по можливості. З переслідувачами – я підбігаю до найближчих з вигляду адекватних людей і пояснюю ситуацію, прошу допомогти чи просто побути з ними.
Може, я щасливчик, що не потрапляла у по-справжньому небезпечні ситуації. Та навіть після низки таких от неприємних інцидентів на дорозі, я не збираюсь відмовлятись від самостійних подорожей. Все-таки позитивних сторін більше. І, в цілому, будь-який досвід може бути корисним.
Скільки країн вже об'їздила?
Я подорожую близько трьох років. Відвідала за цей час 12 країн – Білорусь, Росію, Грузію, Молдову, Польщу, Норвегію, Швецію, Данію, Ісландію, Угорщину, Італію, Кіпр. Транзитом ще в трьох була – Словаччині, Словенії і Німеччині.
Де найбільше сподобалось? Що запам'яталось?
Найбільше сподобалось у Норвегії, Ісландії, Грузії. І запам’яталось багато всього: як на виїзді з Криму в порті Керч мене допитували ФСБшники; як святкувала Новий 2015-ий рік на віллі в Норвегії ще з трьома десятками таких же мандрівників, як і я; як мене в Бергені переслідував якийсь чувак, і, рятуючись від нього, я вписалась до п’яного індуса; як перший раз летіла на літаку; як під час автостопу попала в шторм біля льодовика і думала, що там же й відкинусь; як ночувала в розкішному туалеті обабіч траси в Норвегії; як побачила з ілюмінатора Ісландію; як зимою за 12 годин проїхала автостопом від Ростова-на-Дону до Бєлгорода і три рази попала на водіїв, які пропонували інтим; як випадково потрапила у Владикавказі в Портал і закохалася в місто і людей, і не хотіла звідти їхати.
Непоганий такий список! У тебе ще є канал на Youtube про твої подорожі. Чому вирішила його створити?
За ці роки я набралась трохи досвіду в плані подорожей, і подумала, що було б добре викласти його в зручній для сприйняття формі. Для людей, які тільки починають подорожувати і шукають інформацію на цю тему.
Поділись і з нами, будь ласка. Зараз фінансовий стан в країні не найкращий, тож можеш згадати свою найбільш бюджетну подорож?
Одною з найбюджетніших, напевне, була та ж подорож по зимовій Скандинавії в 2015. Також Ісландія+Скандинавія цього року вийшла доволі бюджетна – переліт обійшовся в 200$ (по-хорошому, можна вкластися і в 100-120$), а з витрат на харчування вийшло 30$ на двох за місяць. Справа в тому, що більшість їжі ми брали з собою з України і готували самі на пальнику, ночували в палатках або по каучсерфінгу, пересувались автостопом.
Але не всім таке підійде, тому треба виходити зі своїх фінансових можливостей і меж комфорту. Якщо є трохи більше грошей – свої продукти можна замінити фермерськими покупними (часто майже в кожному місті є риночки з продуктами локального виробництва), намети і каучсерфінг можна замінити хостелами чи сервісами bed&breakfast, на яких часто вискакують промоції. Автостоп можна замінити дешевими автобусами (PolskuBus), перельотами (Wizzair i Ryanair), пакетні тури – самостійно складеними планами і маршрутами. Головне, не лінуватись і використовувати мозок і Гугл :)
Бували у тебе якісь форс-мажорні ситуації?
Окрім історії з ФСБ-шниками в Керчі більше нічого не пригадую. Мене випитували майже годину (це я тепер розумію, що це порівняно ніщо), по сто раз заставляли перерозповідати всю історію від початку до кінця, дзвонили подрузі, в якої я зупинялась, навіть лінк на сторінку ВК взяли. Грозили штрафом і депортом на 5 років. Я тоді через всі ті стреси, холод і втому на фоні хвороби, на допиті кілька раз просто розридалась, як остання тряпка. Мене бісило, що вони чомусь мене мучать стільки часу, хоча самі прекрасно бачать, що я не терористка, не нелегал, що я просто втомлена і хочу додому.
І коли вже приїхала додому, я зрозуміла, що або вони були некомпетентними працівниками, або хотіли збити з мене грошей.
До речі, про порушення. Робила щось незаконне під час подорожей?
Ну, прямо кримінал – непевне, ні. Але, бувало, лазила по автобанах, клала палатку в недозволених місцях, їздила кілька разів зайцем. Знаю, що не все, що я роблю – добре, і знаю, що карма мені потім нагадає про мої витівки.
У тебе є якісь кумири в плані подорожей?
Кумирів немає. Але можу точно сказати, хто дуже сильно вплинув на мене з самого початку мого шляху – це був Алмаз Саліхов. Він був одним з перших, хто своїми історіями з подорожей змусив повірити, що виходити з зони комфорту не тільки не страшно, а й дуже навіть круто і цікаво.
Також досі слідкую за Дашою Пахтусовою, яка нагадує, що "Можно всё"; Максом Заселяном, якісний контент якого змушує виходити з дому; з Богданом Логвиненком я знайомлюсь з Перехожими та віртуально подорожую по найкрасивіших куточках України разом з його проектом Ukraїner.
А у самої є бажання створити щось, пов'язане з подорожами?
Того й так зараз достатньо в мережі. Максимум, на що мене зараз вистачає – писати короткі замітки і час від часу знімати відео.
А в майбутньому, якщо все буде гаразд, я, можливо, втілю кілька задумок, пов'язаних з подорожами. Але не буду поки вдаватись в деталі, бо це лише в планах.
Що, на твою думку, найкраще у подорожах?
Подорожі – це чудова школа життя. Коли виходиш з зони комфорту – потрапляєш у нове, незвичне середовище, яке тобі потрібно вивчити, щоб влитися в нього. Ти самоорганізовуєшся, соціалізуєшся, ламаєш багато рамок і стереотипів, які виростали в тобі роками, за час ізоляції в звичних місцях.
