V щорічний фестиваль родинної культури «Родовід»
Метою фестивалю, організованого Київським міським центром сім'ї «Родинний дім» на чолі з директором Наталією Біленчук - підтримка, збереження та популяризація родинних традицій, формування духовних цінностей, а також підвищення ролі суспільного та сімейного дозвілля. Фестиваль зібрав навколо себе талановиті родини
м. Києва, які репрезентують як результати своєї творчості, так і сам процес творення.
Ювілей пройшов досить буденно. Вручення презентів на вході та постійні припрошування відвідувачів Українського Дому організаторами зробили свою справу – зал був заповнений.
В холі публіку розважали етногурт «Буття» м. Київ та дитячий ансамбль з Івано Франківщини «Маленькі бойки» Співи і танці зацікавили глядачів. Особливо сподобалась коломийка яку танцювали «Маленькі бойки» у супроводі «Буття». Користувались популярністю вареники від відомої фірми «Дригало». Весь час стояла черга. Як завжди людно біля Ганни Бут. Діти буквально «обліпили» майстриню, витворюючи дива з тіста. І терпляче чекали, коли ж нарешті випечеться його фігурка. Запам’яталась Неля Силенко, що представляла колекцію вишивок і тут же грала на бандурі та співала. Родинний ансамбль «Буття» демонстрував свої нові записи. Малувато цього разу було експонатів мистецьких родин.
Концерт відбувся в кращих традиціях колишніх солянок з привітанням від міського голови, виступами родинних ансамблів у першій частині та званих артистичних сімей у другій. В якості почесних гостей були запрошені: Петро Чорний, Сергій Доценко, Сергій Чентурія. Пожвавлення сталося наприкінці концерту. До залу потягнулася молодь. Вони прийшли на «Атмасферу» і були дещо розчаровані коротеньким виступом цього колективу.
На завершення гала-концерту вперше було виконано гімн фестивалю «Родовід» усіма учасниками.
Організатори доклали всіх зусиль, але цього виявилось замало. Все було добротно виконано, проте не відчувалось родинного тепла. Випадкові у своїй більшості глядачі не відчули себе причепними до цього свята, не внесли в нього своєї родинної творчості. Прийшли на свято як споживачі, пасивні глядачі. Можливо організаторам варто за рік до події об’явити конкурс родинної творчості, а на святі підбити його підсумки.
