Интервью с мастером каллиграфии Ольгой Верменич

Сегодня я впервые за 10 лет писала пером и тушью. Сегодня впервые творческий интерес победил профессиональный, и я забыла, что нахожусь на интервью. И эту магию мне навеяла Ольга Верменич – художник, мастер и фанат каллиграфии. Все же мы успели поговорить с ней о повышении интереса к искусству письма и выяснили, почему так важно не разучиться держать перо в руке.

Ольга Верменич
Дизайнер, художник, каллиграф. Закончила полиграфический факультет столичного Политехнического университета, кафедра графики. Проводит персональные и групповые выставки станковой каллиграфии и графики, имеет множество дипломов профильных конкурсов и выставок. Разрабатывает логотипы, надписи, экслибрисы, монограммы. Каллиграфией занимается 15 лет.

Каліграфія – це той вид мистецтва, який не потребує якихось особливих умов і устаткування. Вам потрібні тільки офісний папір, звичайні туші, які продаються в кожному магазині канцтоварів.

За реманентом йдіть на болото. Я не жартую. Зріжте собі якусь очеретину, і все – ви готові писати.

Матеріали для каліграфії – очеретяні калами, пензлики, металеві чи гусячі пера. Навіть з непотребу можете зробити інструмент для роботи і просто писати.

Старі пера, якими писали ваші дідусі чи бабусі, за якістю кращі за сучасні. І таке перо можна знайти буквально в кожній родині. Мені часто присилають пера з різних куточків світу, сама завжди за кордоном купую, але давно переконалася, що найкраще – це перо №41 з зірочкою.

Мій улюблений інструмент – паличка від морозива. Нею люди пишуть на моїх майстер-класах.

Зараз відбувається піднесення інтересу до ручної праці. Тому що комп’ютеризація вбиває мозок. Ми не працюємо руками. Наскільки добре ви можете зробити руками дрібну роботу, настільки добре працюватиме ваш мозок.

---

Гадаю, що моє завдання в житті – популяризація каліграфії серед людей.

---

Я розумію, що більшість людей після майстер-класу ніколи в житті знову не писатимуть. Але зробити це хоча б раз варто заради тієї емоції, яка залишається після заняття. Люди щасливі, вони в захопленні розповідають своїм друзям: «А знаєш, що я сьогодні робив? Я займався каліграфією!».

Каліграфія – це один із різновидів медитації. Це заняття дуже добре організовує. Якщо ти у знервованому, розібраному стані – ти не напишеш гарно.

Коли на моєму майстер-класі у людей дзвонять мобільні телефони, вони їх не чують, вони вимкнені з простору. Коли вони починають писати, то занурюються у цю роботу. Вони зникають.

Каліграфія – не малювання. Коли ви займаєтесь живописом – ви пишете серцем. Коли ви займаєтесь каліграфією – ви пишете мозком. Бо якщо ви порушите будову літери – вона перестає бути знаком. Бо це, насамперед, логіка. Логіка першої літери, яка пов’язана з наступними літерами у цьому написі. Тобто, це робота мозку. Буква – це насправді архітектура.

Якщо ви не вмієте чисто писати – ви ніколи не зробите каліграфії. Воно може бути оригінально, цікаво, як спроба вашого самовираження, але це не буде каліграфією.

Зараз катастрофа: люди не вміють писати. Моїй доньці, наприклад, 11 років. І я просто плачу з того, як вона пише. Це при тому, що я з нею займаюся.

Кулькова ручка – це інструмент, за який треба відривати руки тому, хто її придумав. Від неї і мозолі, і біль в руці. Якщо ви писатимете пером, у вас ніколи такого не буде. Тому що воно двонатискове: ви натискаєте і відпускаєте, пишучи таким чином як товсті, так і тонкі лінії. І в цей час ваша рука ергономічно відпочиває.

Дуже люблю українську готику. У ІХ сторіччі цей принцип вже був у літерах, які використовувались у нашому письмі. Воно дуже щільне, і літери пов’язані між собою.

---

В давні часи, якщо людина мала гарний почерк – вона гарантовано мала роботу.

---

Один з найгеніальніших логотипів, які я бачила, – це логотип Toyota. В ньому вписані всі літери назви фірми. Це принцип лігатури, коли літери з’єднуються одна з одною.

От яке привітання з Новим роком я недавно зробила. Це таке собі слово-образ, коли літери формуються у цілий символ. От ви таке привітання викинете? Звісно, що ніколи. І будете пам’ятати, як оригінально вас привітала людина в 2012 році.

Деякі люди думають: «Вау! Виявляється, каліграфи ще живі!». Каліграфія – не мертва. Вона жива. І може дуже пригодитися в житті.

Не могу не поделиться и своими впечатлениями от занятия каллиграфией. Сразу чувствуешь себя первоклассником, который неумело выводит первые каракули. Начали мы с упражнений для разогрева, но потом перешли к более сложным завиткам и рисункам. С каждым движением становилось все легче водить пером, и я, наконец, поняла, как же красиво могу писать, если захочу. И что же могу сказать? Меня от письма не могли отвлечь ни падающие под стол предметы, ни любопытное шушуканье официантов, которые с интересом наблюдали за нашим занятием. И если вам тоже не помешает такая разминка для ума и рук – скорей точите перо!

Ближайший мастер-класс Ольги Верменич состоится 16 февраля.

Читай также