Вокруг Европы за 40 дней и 200 евро: лайфхак-история от киевских студентов Иры Гамбаль и Влада Дедерчука. Часть 1


Посетить 14 стран и увидеть 28 городов Европы за 200 евро. Привыкшие к четко спланированному и разграфленному отдыху в стиле «ол инклюзив» туристы скажут, что это нереально. Столько же всего нужно учесть: проезд, проживание, питание, экскурсии и сувениры. А беря во внимание заоблачный курс евро, 14 стран Европы так и останутся планами на далекое будущее. И пока большинство соотечественников предаются мечтам, находятся двое активных путешественников, которые рушат стены и ломают стереотипы.
Студенты Ира Гамбаль и Влад Дедерчук в свои 20 с небольшим лет успели объехать более 20 стран. Их недавний рекорд – 42-дневный Евротур за 200 евро на человека. Автостопом, на позитиве и без сомнений, ребята преодолели 11 тысяч километров, добрались до самой западной точки Европы, познакомились с сотней людей и съели большую порцию экстрима. О том, как это было и как повторить, в сегодняшней более чем детальной беседе. Практичные лайфхаки прилагаются.



Виза. Здесь все просто

Наши герои оказались опытными знатоками бюджетных путешествий. Вместе или раздельно Ира и Влад уже успели побывать в Европе. А до начала осеннего Евротура (сентябрь-ноябрь) они как раз вернулись из автостопной поездки по Италии. Поэтому студенческие визы у них уже были и никакой дополнительной мороки с документами не предвиделось.

Ира: Повернувшись з Італії, ми вирішили й далі продовжувати відкривати для себе Європу. Однак наші візи закінчувалися у листопаді, тому час для роздумів був обмежений. Лише на початку вересня ми згадали, що час дійсно спливає і треба спробувати організувати собі справжній Євротур.

Палатка, спальники и экспорт украинского газа в Европу

Активно готовиться к путешествию Ира и Влад начали за неделю. Нужно было найти полезное снаряжение. Все же ребят ожидал длительный автостоп и предугадать развитие событий было сложно. Кроме рюкзаков с одеждой и различными мелочами, они захватили с собою палатку, три спальника, карематы, туристическую горелку и небольшой газовый баллон. Итальянский опыт показал, что сухомятка не самое лучше решение для желудка.

Ну а для тех, кто сейчас начал оправдываться и сетовать на дороговизну такого снаряжения, у студентов есть весомый комментарий – если ты действительно захочешь увидеть другие города и страны, то дорогая палатка тебя не остановит. Друзья/знакомые, у которых можно одолжить снаряжение, всегда найдутся. К примеру, у Иры до начала поездки кроме каремата за 60 грн больше ничего не было, все остальное одолжила у друзей.

Любишь гречку – бери с собой

Влад: З України варто брати з собою невеличкий запас їжі, оскільки в Європі вона дорога, якщо порівнювати з нашими цінами. Там практично нереально знайти гречку та інші звичні для нашого раціону крупи. Єдине, що швидко знайдете, так це рис і вівсянку. Ми взяли трохи гречки, рису, ячки – разом до трьох кілограмів вийшло. Краще купувати у 100-грамових пакетиках. Вони на пару гривень дорожчі, але у польових умовах це набагато зручніше. Також взяли горіхи і халву. Навіщо все це брати з собою? У нас був повчальний досвід, коли поверталися з Італії через Швейцарію, де довелося їсти лише мед і горіхи. Якось зайшли в магазин на заправці, а там бутерброд коштував 7 євро. Ми зрозуміли, що на нашу стипендію зможемо купити собі чотири бутерброда.

Ира: Хоча якщо перша країна вашої подорожі Польща, то не варто особливо затарюватися. У них там теж в принципі дешево. Не забувайте, що все це вам ще тягти на собі, тому консервів не набереш.


Консервы ребята не брали. Зато прихватили с собой кипятильник. В «Макдональдсе», на заправках и вообще везде, где были розетки, они заваривали себе чай или запаривали овсянку. Персонал, как правило, на такую «эксцентричность» реагировал иступленным удивлением. Официанты не могли понять, что происходит, поэтому предпочитали молчать.

Влад: Рюкзаки, звісно, були найважчі, коли ми виїжджали з України. Мій важив кілограм 15, Іра несла близько 10 кг. Загалом, ми були повністю підготовлені до виживання навіть в диких умовах протягом декількох днів.

Настоящий автостоп начался уже в Польше. Однако для начала нужно границу пересечь. Время на объяснения с водителями в Украине Ира и Влад решили не тратить. Взяли билеты на поезд из Киева до Львова – так и быстрее, и спокойнее.

Со Львова на маршрутке добрались до границы Украины с Польшей. Есть там такой международный пункт пропуска с поэтическим названием «Шегини–Медыка». Особо бюджетный турист уже здесь, на границе, может начать жестко экономить. Для этого откажитесь от автоперевозок и выбирайте пеший переход. Однако более опытные путешественники так не поступят. Ира и Влад советуют пересекать границу на маршрутке или автобусе, а не стоять несколько часов в очереди вместе со стихийными торгашами.

Ира: «На кордоні ми сіли на автобус до Перемишля. Приміром, зі Львова до Перемишля автобус буде коштувати близько 200 грн. На кордоні за переїзд на цьому ж автобусі з вас візьмуть 50 грн. Дешево і швидко».

Начало

Основная цель Евротура – добраться до Португалии и побывать в самой западной точке Европы, Мысе Рока (порт. Cabo da Roca). Еще в Украине ребята составили маршрут, рассчитанный на 40 дней пути. На маршруте тметили места, которые хотелось посетить в обязательном порядке: Амстердам, Париж, Барселона и Лиссабон. В остальном как карта ляжет. Все же автостоп это дело случая.

В Польше Ире и Владу захотелось осмотреть Гданьск. Но так как ловить попутку до северной части страны, находясь в Перемышле, еще очень рано, ребята просто искали попутчиков до самого ближнего большого города на их новом маршруте. Так и начался Евротур. Как видим, слов много, но ничего сложного.

0

MAPS.ME – карта для путешествий

Любому начинающему путешественнику с наличием «умных» девайсов ребята советуют установить приложении MAPS.ME. Разработка популярна среди автостопщиков со всего мира. Это оффлайн-карты для любой страны, города или даже поселка. Здесь есть всё: от основных дорог и магистралей до парков, лавочек, бюветов с водой и даже лесных троп. Правда, одна такая карта может занимать много памяти на том же смартфоне. Но приложение действительно полезное.

Влад: «Дуже знадобилися позначки з бюветами. Адже під час подорожі ми особливо не витрачалися на воду. Пляшка води в Європі в середньому коштує 2-3 євро. При цьому у більшості країн вода у бюветах або навіть з під крану дуже чиста і її можна пити просто так. Тому у нас з собою завжди була пуста пляшка для води».

В Испании будьте готовы к долгим ожиданиям попутки

По опыту ребят, самый сложный автостоп их ожидал в Испании. Большую готовность подвезти проявляли водители соседней Польши. Также быстро останавливались в Германии и Франции. В этих странах много туристов, поэтому местным автолюбителям не привыкать.

На юге Европы Ира и Влад советуют всегда держаться основных дорог и со своего маршрута особо не сворачивать, передвигаясь от заправки до заправки или паркинга. К примеру, в Испании нет больших паркингов, заправок мало и все они расположены очень далеко друг от друга. Все это нужно учитывать.

Влад: «Треба мати на увазі, якщо пізно ввечері або вночі зависнеш на паркінгу, вважай, що на ньому вже й заночуєш. В Іспанії важко з автостопом. Хоча декілька разів у цій країні нам вдавалося буквально за хвилину спіймати авто. А от у Польщі, на другий день нашої подорожі, ми простояли на дорозі 4 години. Нас це дуже здивувало, адже Польща вважається однією з кращих країн для автостоперів».

5

И снова Испания. На автобусы тоже не рассчитывайте

Ира: «В Іспанії у нас була доволі стресова ситуація. Ми вже поверталися назад,
візи закінчувалися, і кожен день був на рахунку. Але в одному з міст ми дуже довго не могли спіймати авто. Застрягли, одним словом. Та й грошей залишилося не так багато. Щоб ви розуміли, в Іспанії проблеми ще й з відсутністю дисконтного громадського транспорту. Якщо всюди в Європі є, приміром, Megabus, то в Іспанії такого сервісу не зустрінеш, а квитки на міжміські перевезення дуже дорогі. Ми вирішили домовитися з водієм автобуса. Пояснили ситуацію, запропонували йому декілька євро, щоб він підвіз нас до найближчого міста, але водій відмовив».

Влад: «Тоді ми згадали про одного ютубера, також автостопера, який так само, як і ми, застряг в Іспанії. Так от, він написав на табличці, що потребує кошти на квиток, і буквально через декілька хвилин йому прості перехожі дали необхідну суму. Дуже довго вагалися, чи варто нам так робити. Все ж тут є певні морально-етичні перепони. Врешті-решт наважилися ми й собі так зробити. Написали на табличці двома мовами, англійською та іспанською, що нам потрібні гроші на квиток. Стали біля вокзалу і чекали. Простояли не довго – секунд десять :) До нас відразу ж підійшла поліція і прикрила всю нашу діяльність».
Ира: «Наша історія закінчилася позитивно. Нам вдалося таки спіймати авто. Навіть знайшли людей, які розмовляли англійською. Але досвід з табличкою – це ще один приклад того, що з будь-якої ситуації можна знайти вихід. В нашому випадку це не спрацювало. Напевно, через те, що ми й самі того не хотіли».

1

Вредные, но ответственные немцы

Дальнобойщики ребят тоже подбрасывали. Хотя справедливости ради отметим, что в Европе это не приветствуется в связи с ограниченным количеством ремней безопасности в кабине водителя. К примеру, немецкие дальнобойщики наших студентов ни разу не подвозили. А вот румынам и полякам все равно. С полицией во время путешествия также проблем не было. Хотя в Голландии, Италии и Испании к путешественникам полиция подходила.

Ира: «На автобанах взагалі заборонено стопити. Поліція має право виписати чималий штраф. А от у Німеччині навіть самі водії, помітивши стопера на дорозі, можуть викликати поліцію. Якось до нас так приїхали. Але все обійшлося. Перший раз вони можуть лише записати ваші дані, пояснити, що так робити не можна. А в Голландії місцеві поліцейські нам навіть підказували, де саме можна стопити. На таких місцях має бути спеціальна табличка».

Hitchwiki.org – все для автостоперов

Чтобы проблем с полицией и водителями не возникало, Ира и Влад советуют также пользоваться сайтом Hitchwiki.org. Сайт создан специально для автостоперов. Здесь есть полезные статьи и советы, описания стран и городов. И, что самое важное, подробное объяснение того, как заехать или выехать из определенного города.

Влад: «Приміром, у Києві ви не будете ловити авто з проспекту Перемоги до Житомира. Для цього необхідно проїхати на метро до станції Житомирська, там ще трохи пройти і вже звідти стопити. Кияни це добре знають, а от іноземнці ні. Сайт Hitchwiki якраз допомагає туристам розібратися з такими нюансами».

2

75 авто

Именно столько попуток помогли ребятам преодолеть 11 тысяч километров их увлекательного путешествия.

Ира: «І всі хороші люди. Жодного разу ми не зустріли людину, яка б нам погрожувала, вимагала грошей, чи ми просто її боялися».

Когда слушаешь очередную историю бюджетного путешественника, складывается впечатление, что весь мир разговаривает на английском. Однако это не так. Конечно, в Европе многие люди знают английский. Но есть и те, кто кроме «ОК» больше ничего не знает.

Влад: «Найлегше було у Польщі, оскільки ми самі трохи володіємо польською. Північ Європи ідеально знає англійську, а от чим далі на південь, тим складніше. Південь Франції, Іспанія, Португалія, Італія – тут будьте готові пояснюватися на пальцях».

Ира: «В Іспанії був якийсь шалений мікс слів та жестів. З боку це виглядало приблизно наступним чином. Зупиняємо авто, говоримо Buenas dias, називаємо місто, в яке нам треба, мовчки їдемо або слухаємо водія і нічогісінько не розуміємо, виходимо з машини зі словом Gracias».

Влад: «Найскладніше в такій ситуації домовитися з водієм про конкретне місце, де він зможе тебе висадити. Це дуже важливо! До речі, врахувати все це потрібно ще до того, як ви сіли у авто. Щоб не було ситуацій, коли вам потрібно дістатися якогось конкретного міста, а водій висадить вас за 20 кілометрів до нього та ще й на трасі, де поруч немає ні заправки, ні парковки. А все через труднощі перекладу. Це одна з причин, чому так важливо мати під рукою чітку карту вашого маршруту. Ми не один раз відмовляли водіям, оскільки нам було не по дорозі».

3

О мобильном интеренте придётся забыть

Здесь все предельно ясно, потому что предельно дорого. Мобильным интернетом ребята, конечно же, не пользовались да и никому не звонили. С собой был стандартный TravelSiM для экстренных звонков.

Wi-Fi в Италии только для своих

Всюду в Европе есть Wi-Fi, вот им и пользовались. К счастью, на большинстве заправок и в «Макдональдсах» паутина в свободном доступе. Приезжая в новый город, Ира и Влад смотрели по карте, где ближайший Мак, и уже на месте ориентировались дальше. Кстати, у людей, которые приглашали наших путешественников на ночь, тоже всегда был интренет, и они без проблем разрешали им пользоваться.

Влад: «Звичайно, у питанні зв’язку все залежить від міста. Але в Італії з цим було найскладніше. Громадський Wi-Fi тут переважно для громадян цієї країни. Необхідно вводити номер телефону, ще якісь офіційні дані. У кафе треба обов’язково щось купити та вводити номер чека. Хоча на крайній випадок завжди можна скористатися чужим чеком. Найлегше з мережею було у Польщі».

4

Продолжение следует

Во второй части интервью с Ирой и Владом вы узнаете еще больше полезных и проверенных опытом лайфхаков. Будем говорить о проживании, безопасном коуч-серфинге и полноценном питании всего за 200 евро на 14 стран. Интересные истории путешественников, само собой, тоже будут.


Читай также

Курсы, вебинары, мастер-классы: можно ли за пару месяцев поменять профессию? Пять реальных историй

От мечты до реализации

Путь домой: Сергей Фурса и его первая книга

Интервью с писателем.

Как все работает в реальности: 21-летний моряк из Киева о штормах, пиратах и зарплатах

О работе моряка из первых уст.

Группа Brainstorm: "Киев прекрасен, когда в нем цветут каштаны"

О киевской публике, съемках фильма и Уэсе Андресоне.

Баттл месяца: веган и мясоед отвечают на вопросы друг друга

Кто выиграл – решайте сами.

«Наше общество еще нельзя назвать толерантным»: интервью с трансгендерной девушкой Анастасией Домани

Как живется трансгендерам в Украине и почему все именно так.

«Мне 29 лет и я никогда не пробовал алкоголь»: истории киевлян, навсегда выбравших трезвость

Каково это — вообще не пить алкогольные напитки.

Кто и зачем рисует муралы в Киеве: Sky Art Foundation

Разбираемся в стрит-арте.

Жизнь богемы: скульптор Владимир Тузинский о любви к Киеву и глиняной посуде

Его работы легко узнать: черепахи, совы, маски, индейцы доколумбовой Америки

Алекс Селихов: "Главное – эмоции, которые даришь людям"

Об особенностях профессии, о том, как меняются вкусы клиентов и что главное в работе ведущего мероприятия