Туга за людиною. Персональний проект Миколи Білоуса

Gloss 10 ноября 2008, 13:10  468

Че Гевара став першою людиною в історії, чий образ, зафіксований фотографом Альберто Кордою, надто швидко став символом - тиражованим,  легко упізнаваним та мега популярним. Як на людину із залізною волею, різким характером та їдким гумором.


Саме віднайти та реанімувати образ Че як людини, яка мабуть і у страшному сні не могла уявити свій портрет на сотнях тисяч футболок, пачках цигарок чи матрьошок, спробував у новій серії робіт український художник Анатолій Білоус.


У “Тузі за людиною” йдеться про трохи іншу історію великого каманданте - історію великої людини, котру кожен уявляє по своєму, в залежності від власних історій, алюзій, багатства і можливостей уяви.
У Білоуса, безперечно, давня власна історія пов’язана з Геварою: ще у студентські роки він намалював портрет Че у подарунок знайомому кубинцю, котрому не вдалось провезти його через кордон - картина була конфіскована, а у хлопця були серйозні проблеми. Тоді Че ще був “забороненою людиною” і до романтичного образу Прометея мали пройти роки, декілька молодіжних революцій, з’явитись кілька нових поколінь, для котрих Че скоріше легендарний персонаж, аніж реальна історична постать.
Білоус перш за все живописець, аніж концептуаліст, у нього неповторний індивідуальний стиль.

Побачивши його картини одного разу, їх не можливо забути або не впізнати. Він малює свої лінії широким пензлем, трохи приглушеними кольорами, по-караваджієвськи висвітлюючи окремі деталі та обличчя. Всі роботи – великого формату. З несподіваними поєднаннями зеленого, фіолетового, жовтого або рожевого. З проступаючим лише зблизька об’ємом – на відстані його картини нагадують швидкий промальовок, якщо не чисту абстракцію. З темного тла проступає силует; ще мить, і око звикає, починає чітко розділяти місця, сюжети та обличчя – і уникнути відчуття фізичної присутності вже не вдасться.


Об`єкти на роботах цього художника постають такими, наче вони зображались при денному освітленні, але завдяки особливій техніці (художник рухається від темних до світлих тонів) і темному як глуха ніч тлу, стають особливо рельєфними та яскравими. Таким чином художник поєднав “оптичний простір” (котрий освоювали поп-артисти) з класичним “скульптурним”. І знову ж таки про особисту історію – в свій час Білоус на власні очі бачив, як змінює візуальне сприйняття північне сяйво і якої глибини набувають ледь освітлені предмети в глибині чорної як вугілля казахської ночі.


Серія складається з простих, цілком людських сюжетів, в котрих Гевара - людина поза подвигом та офіційною історією: ось він ще зовсім маленький, верхи на велосипеді, ганяє м’яча на футбольному полі.
Інша половина робіт – живописні інтерпретації славнозвісних фото: портрет Че у береті, з сигарою, в старих черевиках на сесії Генеральної асамблеї ООН, з дитиною на руках під час офіційного візиту, на зустрічі з Фіделем. Людина з гордо піднятою головою, харизматичним, мужнім виразом обличчя.


Мабуть, сама потужна річ серії – картина під назвою “Святий”, на котрій художник зобразив у складному діагональному ракурсі (так зображали знятого з хреста Ісуса майстри бароко) тіло Че, котрого стратили навіть не закривши по смерті повіки. Волею художника глядач стоїть біля його ніг, дивлячись на нього схиливши голову, як можуть стояти безмовно віддаючи шану Великій Людині.

Комментарии