Поради психологів: як переконати родичів бути обережними та залишити небезпечні території

Колаж: Олександр Шатов

У ніч проти 24 лютого Росія розв'язала повномасштабну війну проти України. Напередодні президент РФ Володимир Путін оголосив початок так званої "спеціальної військової операції на Донбасі".

Під обстрілами ворожої техніки опинилися міста у різних куточках країни.
Наразі окупанти не залишають спроб захопити українські населені пункти - вони завдають нищівних ударів по цивільних об'єктах, вбивають мирне населення та займаються мародерством.

Не забудьте підписатися на канал Gloss.ua в Telegram.

Українська армія та територіальна оборона вперто чинить опір агресії з боку РФ і успішно дає окупантам відсіч. Після множинних втрат на полі бою Кремль був змушений погодитись на переговори. Зустріч української та російської делегацій у Стамбулі 29 березня принесла плоди - Росія розпочала відведення військ із Київської та Чернігівської областей.

Незважаючи на це, багато звільнених від окупантів території залишаються надзвичайно небезпечними - тут багато замінованих дворів, будинків і лісосмуг, а також зруйновані дороги та критична інфраструктура. Навіть після закінчення розмінування українців просять не поспішати повертатися додому та чекати на розпорядження військових.

Також деякі українські населені пункти наразі залишаються тимчасово окупованими. Війська РФ встановлюють на таких територіях свої правила – забороняють все українське, залякують місцеве населення, грабують та вбивають. Жити на непідконтрольних територіях небезпечно і саме тому багато хто намагається вивезти своїх родичів у більш безпечні місця.

Проте, як показує практика, більшість українців старшого віку навідріз відмовляються дотримуватися правил безпеки та нехтують власним життям. Так, у соціальних мережах люди масово скаржаться на те, що не можуть умовити своїх родичів середнього та старшого віку не ходити до лісу, не їздити на дачі та цвинтарі через блокпости, не повертатися до будинків, які зовсім недавно були звільнені та ще не обстежені саперами , або залишити окуповані території і виїхати в безпечніші зони.

Які слова підібрати в подібних ситуаціях? Що робити з незговірливими рідними, якщо від щирого серця хочеться захистити їх від можливої ​​небезпеки?

Про це Gloss.ua поговорив з кваліфікованими фахівцями, які роз'яснили, як правильно поводитись у подібних ситуаціях.

"Допомогти ми можемо лише тим людям, які усвідомлюють що їм потрібна допомога"

Коментує дипломований психолог та психотерапевт Катерина Клюшніченко

"Найважливіше з чого хочу почати, це те: що допомогти ми можемо лише тим людям, які усвідомлюють що їм потрібна допомога. Тобто якщо наші батьки роблять вибір залишитись на окупованій території (і вважають що їм там краще), ми не можемо примусити їх виїхати, але ми можемо допомогти їм робити цей вибір обізнано і пропонувати варіанти!

Для початку спробуйте відверто поговорити та дізнатись, що саме так сильно лякає людину і заважає їй зробити вибір на користь безпечного місця перебування?

Війна руйнує все звичне, що було у людини. Відбирає роботу, спілкування, впевненість у завтрашньому дні і можливість залишитись у своїй домівці - це про безпеку психологічну перш за все для літньої людини. «Хоч щось, що я можу контролювати у своєму житті». Так, це є ілюзорна безпека і контроль, але це зменшує стрес і літній людині цього більш ніж достатньою, щоб прийняти рішення залишитись.

Найпоширеніші причини не йти на компроміс

Є багато причин, стосовно чого можуть перейматись батьки та аргументовано пояснювати чому їм варто залишитись. Я наведу деякі з них:

Хвилювання стосовно домівки

Якщо у батьків є хвилювання з приводу дому, проговоріть про те, що є де жити, з ким і в яких умовах. Опишіть детально все, щоб людина розуміла картину. Також важливо знайти того, хто буде піклуватись про домівку ваших батьків яку вони залишають. Можливо є сусіди і ви можете домовитись з ними. Батькам це додасть спокою.

«Що я там буду робити?» - частіше за все проговорюють люди старшого віку

Це про діяльність, якою важливо займатись кожній людині. Бажано улюбленою справою. Обов’язково знайдіть це там, куди пропонуєте переїхати батькам/рідним. Якщо вони люблять піклуватись про город, нехай це буде невелика ділянка хоча б десь неподалеку. Можливо є робота для українців похилого віку у тому місці, де ви пропонуєте бути вашим батькам/рідним Заздалегідь дізнайтесь про це і дайте батькам зворотній зв’язок. Кожному з нас важливо відчувати себе при ділі.

Спілкування - «З ким я буду там спілкуватись?»

Запропонуйте тут так само вирішення цього питання. Дзвінки до друзів батьків можна робити наприклад у будь який час. Можете проговорить про кількість людей українців (чи з вашого регіону внутрішньо переміщених людей) саме з вашого місця. Що є з ким спілкуватись і можливо можна знайти гарних нових друзів і нові цікаві знайомства.

Сімейні цінності

Це те, на що так само варто опиратись, коли ви просите батьків/рідних подумати про виїзд. Поговоріть з ними про те, як вам важливо, щоб вони були поруч, підтримували вас, своїх онуків/плимінників. Скажіть про те, як вони вам потрібні. Як буде корисна вам їх допомога, адже жодна телефонна розмова не замінить живого спілкування.

Як треба себе поводити

Не очікуйте, що одразу ж батьки/рідні погодяться. Кожному потрібен час на прийняття такого важливого рішення. Важливо не змушувати і не звинувачувати нікого: «через вас я спати не можу, хвилююсь!» Краще сказати: «Мені важливо, щоб ви були в безпеці!», «Мені здається, що нам було б набагато краще разом, якби ми могли знову бачитись, гуляти…» тощо.

Також коли даєте час на роздуми якомога частіше намагайтесь повертати людину до реальності. Розповідайте про те, що читаєте, що бачите у новинах про регіон у якому вони перебувають. Запитуйте про їжу на поличках у супермаркеті, про цінник, про питну воду, про транспорт….Важливо бачити цю реальність і рідних до неї повертати.

Кажіть, не просто: «важко доїхати до дачі» - поясніть чому саме. Бо війна і немає бензину.
Не просто: «заборонено ходити до лісу» - а там можуть бути міни (проговоріть про те, де ви читали, що вони були, поблизу яких населених пунктів). Щоб рідні бачили реальність і небезпеку, яка є поруч. Щоб вони не ховались за уявною безпекою і словами «просто так заборонено».

Не просто: «не можна виходити увечері, сидимо вдома» - а коменданська година, бо уночі обстрілюють місто (селище), всю країну. Кожної ночі ви у небезпеці.

Це все повертає до реальності, яка зовсім не про безпеку, яку багато людей старшого віку собі малюють.

Не будьте ворогом для батьків, який лякає їх тим, що потрібно відмовитись від єдиного стабільного, що залишилось в їх житті - звичок та домівки.

Показуйте, що ви з повагою ставитись до їх побоювань і страхів. Приймайте їх доросліть та точку зору. Будьте поруч і крок за кроком допомагайте їм у прийнятті такого важкого, для кожної людии, рішення".

"Перше, що потрібно зробити – визначити відверто із собою межі власної відповідальності"

Коментує практикуючий психолог, гештальт терапевт Анна Анікєєва

"Перше, що потрібно зробити – визначити відверто із собою межі власної відповідальності.
Наскільки ви готові розділити відповідальність за фізичну, психологічну та фінансову безпеку своїх дорослих родичів у разі, якщо вам вдасться переконати їх виїхати?Це мають бути чітко вимірні межі.

Як ви готові допомогти з виїздом технічно, психологічно та фінансово. У цифрах, діях та термінах.

Далі важливо усвідомити, які переживання ви відчуваєте. Швидше за все це тривога, страх, можливо злість, безсилля.Не треба боротися із цими почуттями, вони нормальні у цій ситуації. Краще поділитись цим з іншою близькою людиною, яка розділяє вашу точку зору.

 
Проговоріть з близькими ваші почуття і попросіть їх вимовити вголос те, що вони повністю усвідомлюють всі можливі наслідки свого вибору. А також враховують у цьому виборі вас та ваші почуття. Намагайтеся не робити це агресивно, це зменшує шанси на успіх у взаєморозумінні.

Формулюйте прохання від першої особи, говоріть про себе, свої почуття та переживання. Правильно підібрати слова у подібних критичних ситуаціях допоможуть такі шаблони:

"Я дуже турбуюся, що ти перебуваєш у зоні активних бойових дій", "Ти дуже дорога мені людина, мені важливо, щоб ти була в безпеці", "Я дуже хочу, щоб ти була поруч, для цього я ось що можу зробити для тебе ..."(ваші реально можливі дії)".

Читай також