Навіщо дозволяти в Україні одностатеві шлюби: відверта розмова з відкритими геями

Колаж: Олександр Шатов

У липні петиція про легалізацію одностатевих шлюбів в Україні, яку було опубліковано на сайті представництва президента, набрала необхідні для її подальшого розгляду 25 тисяч голосів (і навіть більше). 

Більше актуальних новин – на каналі Gloss.ua у Telegram. 

Авторка петиції Анастасія Совенко зазначає: "У цей час кожен день може бути останнім. Хай люди однієї статі отримають можливість створити сім'ю й мати офіційний документ, що підтвердить це". Вона закликала надати одностатевим парам такі ж самі права, які на даний момент мають традиційні сім'ї.

У зв'язку з тим, що петиція набрала необхідну кількість голосів і її має розглянути Гарант Конституції, у суспільстві, з цього приводу, спалахнули запеклі суперечки. Одні виступають категорично проти легалізації одностатевих шлюбів в Україні та налаштовані вкрай радикально. Другі говорять про те, що для розгляду подібних петицій зараз "не той час". Треті ж ратують за рівноправність та відверто підтримують цю ініціативу.

Gloss.ua вирішив поспілкуватися з представниками української ЛГБТ-спільноти, які здійснили камінг-аут та готові відверто розповісти про цькування, важливість легалізації одностатевих шлюбів в Україні та нетолерантне суспільство, в якому їм довелося жити.

"На жаль, половина країни дійсно не є толерантною, тому важливо проводити освітні заходи й обов'язково внести зміни до Конституції "

Привіт, я – Влад. Мені 25 років, я – магістр із менеджменту, працюю лідом із маркетингу та комунікацій в FS Holding.

Чи важко вам було зробити камінг-аут? Як на ваше зізнання відреагували рідні та оточення?

- Було не те що важко, було - дуже страшно. Я не міг проговорити в слух своє зізнання, тому написав величезне повідомлення мамі в Telegram. В кінці я додав: “Я не знаю, чи приймеш ти мене таким, просто знай – я маю достатньо грошей щоб жити самостійно, якщо ви мене не зрозумієте. Я хочу деякий час побути наодинці, тому не телефонуй мені та зачекай, коли я буду готовий це обговорити”. Через 5 хвилин у мене було безліч пропущених викликів та смс: “Ти наш син і ми тебе любимо будь-яким”.

Коли ви зрозуміли та прийняли свою орієнтацію? Чи намагалися ви бути "як усі" та зустрічатися з дівчатами?

- Десь у 4 роки я почав розуміти, що я – інший. У мене постійно було питання в голові: “Чому мені подобається той мовчазний кароокий хлопчик у дитсадку, а не та весела дівчинка”. Я хотів розповісти бабусі, але не наважився – боявся розчарувати та втратити рідних.

Я робив спроби завести традиційні стосунки, аби відповідати очікуванням суспілсьва, але я дуже радий, що обрав себе, кохання й не зіпсував якійсь дівчині життя. Адже існує багато шлюбів, в яких чоловіки проживають не "своє життя", тим самим руйнуючи не тільки свою долю, а й долю дружини та дітей.

Що особисто для вас означає те, що петиція про легалізацію одностатевих шлюбів в Україні набрала 25 тисяч голосів і тепер має бути розглянута Президентом?

- У нас крутий Президент, який постійно приймає правильні рішення. Я пишаюся тим, що наша країна вперше обрала лідера, за якого не соромно. Ба більше, від нього у захваті весь світ! Володимир Зеленський неодноразово висловлював підтримку ЛГБТК+ спільноті, але, мабуть, через опозицію та вкрай консервативне суспільство, він не наважувався взяти на себе відповідальність за легалізацію одностатевих стосунків. Як-не-як, багато українців будуть проти, а це, в свою чергу, впливає на рейтинги.

Також я дуже хочу побачити реакцію вельми “шановної” та вкрай відомої лідерки опозиції із косою, яка постійно виступає проти ЛГБТК+ спільноти, Стамбульської конвенції та виборює “традиційні цінності” для України. Не хочу вказувати пальцем, але у нас є “сусіди”, де бути геєм майже протизаконно (я про закон, який забороняє паради та будь-яку демонстрацію одностатевих стосунків). Мені дуже кортить, щоб подібних можновладців якомога скоріше відправили на пенсію за власний рахунок.

Чи стикалися ви з агресією у свій бік живучи в Україні? Можливо ви не могли знайти роботу, здобути освіту або отримати медичну допомогу?

 - На жаль так, ми із моїм партнером стикалися в Києві з невмотивованою агресією в свій бік. Так, 15 серпня ми сиділи зранку на газоні навпроти магазину Sanahunt на вулиці Грушевського. У нас був дійсно гарний день та позитивний настрій. Саша схилив голову на моє плече й ми так сиділи, коли ззаду до нас підійшла група хлопців, які підняли камінь та жбурнули його в наш бік. Виказавши свою агресію та неприйняття, вони сміючись пішли далі, а ми залишились розчаровано сидіти на газоні.

Так, ми не звертались до поліції, адже як вони б їх знайшли?! Ми були так шоковані, що навіть описати нападників не змогли би...

А про булінг у школі та страх отримати стосунів від гомофобних однолітків я взагалі мовчу. Просто пам’ятаю кожного, хто робив моє шкільне життя нестерпним. Але я пройшов через усе це й, мабуть, став сильнішим.

Багато хто не розуміє навіщо взагалі потрібна легалізація одностатевих шлюбів і саме тому ставиться до цього вкрай негативно...

Права меншин мають бути прописані та захищені. Я б хотів мати змогу одружитися зі своїм партнером, мати спільне майно та одного дня завести й виховувати дітей.

Питання про легалізацію одностатевих шлюбів стало вкрай гостро у розрізі війни. Ні для кого не секрет, що багато представників ЛГБТК+ спільноти зараз перебувають у лавах ЗСУ. Якщо з одним із партнерів щось трапиться, то інший не матиме ніякого законного права відвідувати кохану людину в лікарні, або розпоряджатись спільним майном. Буває й таке, що після смерті одного із партнерів, усе спільне майно відходить батькам, які раніше відмовилися від свого сина/доньки через орієнтацію.

На вашу думку, чому українці, як правило, ставляться до представників ЛГБТ-спільноти нетолерантно та агресивно? Що потрібно зробити, щоб цю ситуацію змінити?

На жаль, половина країни дійсно не є толерантною, тому важливо проводити освітні заходи й обов'язково внести зміни до Конституції.

Серед причин ненависті до ЛГБТК+ спільноти особисто я можу виділити наступні:
– відсутність розуміння цього явища (людина ненавидить все, що не може осягнути)
– латентність (коли у людини є певна тяга до представніків своєї статі, але вона її заперечує та ховає за сімома замками). Адже відомо, що в природі не існує на 100% гомо- чи гетеросексуалів та абсолютно кожна людина має певний відсоток тяги до своєї статі. Я, наприклад, відчуваю у собі 20% симпатії до дівчат та не заперечую цього. Можливо ви помічали, що деякі [натурали] люблять боротьбу або інші види спорту із напівоголеними чоловіками, або ж просто у захваті від бодибілдерів. Це не робить їх геями, просто доводить мою теорію про відсутність на 100% визначеної сексуальності.

"Не давати гомосексуальним людям право на шлюб так само дивно, як не дозволяти виходити з дому людям з карими очима"

Мене звуть Богдан, я - журналіст за освітою та піарник за професією. Мені 24 роки, я живу в Києві, займаюся зовнішніми комунікаціями для брендів та бізнесів, особистим піаром для лідерів думок, працюю з великою благодійною платформою. Моє коло спілкування вкрай широке, мене оточують здебільшого активні та відкриті люди, це має визначальне вплив і на мій власний стан. Я не приховую себе та свою орієнтацію, тож нещодавно зробив публічний камінг-аут.

Чи важко вам було зробити камінг-аут? Як на ваше зізнання відреагували рідні та оточення?

- У мене було два камінг-аути. Перший - перед мамою. Це була складна розмова, яка не склалася з першої спроби. Вперше я повів її на міський фестиваль і думав, що зважуся про все сказати під келих Aperol, але тоді сміливості так і не вистачило. Дуже дивне відчуття - сумнів у реакції рідної мами. Тоді мені знадобився цілий рік, аби наростити впевненість у собі та знову спробувати повернутися до тієї розмови. Вдруге все сталося так, як мало бути. Спокійно, виважено, чесно. Проста розмова на балконі. Кілька простих речень спокійним голосом, коротке мовчання, а потім сесія “питання-відповідь”, бо краще вона все дізнається від мене, ніж через гугл. А далі обійми та прийняття.

Другий - публічний камінг-аут у соціальних мережах. Як каже моя психотерапевтка: “Є речі, які треба просто зробити”. Саме так я до цього і ставився. Треба просто зібрати трошки сміливості та бути готовим до неочікуваних реакцій. Публічні камінг-аути - це важливо, бо ЛГБТ-спільноті в Україні не вистачає видимості. Суспільство має чітко розуміти, що ми його повноправна частина і наші інтереси не можна ігнорувати. Тільки завдяки видимості ми можемо знизити рівень неприйняття і агресії, адже саме коли ви знаєте, що ваш друг, колега, партнер по спільній справі - гей, то ви можете зрозуміти і відчути, чому боротися за права важливо, чому важливо поважати і чому приховувати - це складно і боляче.

Моє оточення вибухнуло підтримкою і турботою. В цей момент чітко розумієш, що поруч потрібні люди. Було кілька уїдливих коментаторів, півтора десятка відписок. Натомість з’явилося відчуття, що можна дихати вільно і більше не приховувати себе. Бути не таким “як треба”, а таким, як хочеться.

Коли ви зрозуміли та прийняли свою орієнтацію? Чи намагалися ви бути "як усі" та зустрічатися з дівчатами?

- Розуміння своєї гомосексуальності почало приходити у підлітковому віці, але це не сприймалося у серйоз, бо я років до 14 навіть не знав, що існують геї і що ним можна бути. У моїй школі не було сексуальної освіти і розмов з батьками теж не було, де б мені сказали, що люди бувають різними і їхня орієнтація також. Тож кілька років тривало вкрай травматичне прийняття себе такого, який дуже відрізняється від інших. Я зустрічався з дівчинкою, але це виглядало так погано, як і акторська гра російських акторів у серіалах, тож тривала ця історія не довго. Вже ближче до 18 років я збагнув, що гомосексуальність - це варіант норми і припинив морально знищувати себе.

Що особисто для вас означає те, що петиція про легалізацію одностатевих шлюбів в Україні набрала 25 тисяч голосів і тепер має бути розглянута Президентом?

- Розгляд петиції зараз стає шансом на те, що права гетеро і гомосексуальних людей вирівняються. Шанс на те, що гомосексуальні пари зможуть створювати родини, які будуть відкриті, як перед суспільством, так і перед державою. Для мене це можливість отримати право на шлюб з хлопцем, якого я люблю. Шлюб не обов’язково має відбутися, але я маю знати, що можу створити сім’ю у своїй рідній країні.

Багато хто не розуміє навіщо взагалі потрібна легалізація одностатевих шлюбів і саме тому ставиться до цього вкрай негативно...

- Не давати гомосексуальним людям право на шлюб так само дивно, як не дозволяти виходити з дому людям з карими очима. Орієнтацію не обирають, але з гомосексуальною орієнтацією точно можна прожити повноцінне життя у свідомому суспільстві. Це підтверджують країни, які зараз допомагають Україні у боротьбі з російською агресією, у більшості країн-союзниць України одностатеві шлюби узаконені повністю або частково. Тому українцям свої погляди точно треба переглянути.

Якщо глобально подивитися на те, що ж зміниться у житті гетеросексуальних людей після легалізації одностатевих шлюбів, то відповідь - “нічого”. Тому я не бачу жодних причин, щоб перейматися. А борцям за традиційні цінності треба по різним тарілкам розкласти свої цінності і окремо - традиції.

Чи стикалися ви з агресією у свій бік живучи в Україні? Можливо ви не могли знайти роботу, здобути освіту або отримати медичну допомогу?

Одного разу на співбесіді роботодавець запитав про мою орієнтацію. У той момент мені стало зрозуміло, що ми не працюватимемо разом, адже якщо фактор орієнтації якимось чином впливає на професійні відносини, то ліпше не обирати цю роботу, бо доведеться відкладати значну частину заробітків на психологічну реабілітацію після таких проектів.

Багатьох ЛГБТ-людей травмують подібні питання, якщо вони приховують власну орієнтацію. Вкрай важко 5 днів на тиждень грати роль людини, якою ти не є. Саме тому потрібні камінг-аути, щоб більше не страждати.

На вашу думку, чому українці, як правило, ставляться до представників ЛГБТ-спільноти нетолерантно та агресивно? Що потрібно зробити, щоб цю ситуацію змінити?

- Можливо ставлення українського суспільства до ЛГБТ змогла би змінити хвиля публічних камінг-аутів від зірок шоу-бізнесу, політиків та лідерів думок. Адже саме видимість дозволяє відчути, що гомосексуальні люди не становлять жодної загрози, не намагються розбити чиїсь родини чи викрасти чиїхось дітей. Треба пам’ятати, що одним з головних експортерів ненависті до геїв у світі є наш ворог - Російська Федерація. Невже вам не хочеться, щоб вони захлинулися у власній же ненависті?

Толерантність - це про свободу та любов, а любов буває різною!

Читай також