Іграшки для котів — це не просто розвага, а важливий інструмент підтримки фізичного і психічного здоров’я. Проте багато власників стикаються з ситуацією, коли навіть найдорожча інтерактивна іграшка не викликає улюбленця жодного інтересу. Чому так відбувається, чи потрібно гратися з котом разом і як не нашкодити йому — розповідає Зоомагазин ZooComplex.
Чому навіть дорогі іграшки не цікавлять кота
Коти — не роботи, і їх не можна "запрограмувати" на гру з конкретною річчю. Зоопсихологи наголошують: інтерес до іграшки залежить не від її ціни, а від того, як вона "вписується" в природні інстинкти тварини. І тут важливо розуміти одне — коти полюють на рух, звук, запах. А не на дизайн чи бренд.
Саме тому найчастіше їх приваблюють:
- шурхотливі пакети — вони нагадують сухе листя, під яким може ховатися здобич;
- скомкані чеки — легко котяться, легкі, хрустять, коту цікаво штовхати їх лапою;
- нитки, стрічки, обгортки — рухаються хаотично, що імітує рух миші або птаха;
- коробки — безпечне місце для спостереження або "засідки";
- шкарпетки або кульки з фольги — добре котяться, мають запах людини, до якого кіт звик.
Дорога інтерактивна іграшка може нецікаво рухатися або бути надто передбачуваною — тому кіт обирає прості, але цікавіші варіанти.
Чи потрібно грати з котом: чи може він сам розважатися?
Кіт — хижак-одинак. У дикій природі він самостійно планує полювання і відпочинок. Тому багато власників вважають: кіт і вдома знайде собі розвагу сам. Частково це правда, але тільки за умови, що в нього є для цього простір, безпечне середовище і доступ до іграшок.
Зоопсихологи пояснюють: самостійна гра — це лише частина щоденного навантаження. Для підтримки інтересу, навчання новому і створення довіри потрібна гра з людиною.
Кіт краще себе почуває, коли знає, що господар не просто годує і чистить туалет, а ще й "полює" разом із ним. Така взаємодія знижує тривожність, агресію та знищення меблів. А ще — це спосіб кращого спілкування. Якщо щодня хоча б 10 хвилин грати з котом, він краще йде на контакт, краще переносить стрес, наприклад, переїзд чи зміну корму.
Гра як профілактика хвороб: чому ветеринари наполягають на 30 хвилинах щодня
Більшість котів, які живуть у квартирі, мають обмежене фізичне навантаження. У дикій природі тварина витрачає до 50% енергії на полювання. Удома цього немає — і починаються проблеми: зайва вага, діабет, апатія, агресія. Саме тому ветеринари радять: не менше 30 хвилин активної гри на день. Це не обов’язково має бути одна довга сесія — гру можна розбити на кілька коротких, по 5–10 хвилин.
Під час гри:
- поліпшується робота серця;
- стимулюється травлення;
- покращується обмін речовин;
- зменшується ризик ожиріння;
- вивільняється стрес — що важливо для стерилізованих тварин;
- тренується координація, особливо у котів похилого віку;
- покращується апетит і сон.
А ще гра — це профілактика нудьги. А нудьга, за словами ветеринарів, — найчастіша причина деструктивної поведінки у котів.
Як не варто грати з котами
Навіть під час гри можна ненавмисно нашкодити — налякати або порушити довіру. Ось кілька типових помилок:
- не грайте з котом руками — це формує звичку кусати або дряпати людину;
- не використовуйте лазер без завершення "полювання" — кіт не отримує результату, це фруструє;
- не лякайте — різкі рухи, гучні звуки під час гри можуть надовго відбити бажання взаємодіяти;
- не змушуйте — якщо кіт не хоче грати зараз, краще спробувати пізніше;
- не використовуйте зламані або занадто дрібні іграшки — вони можуть бути небезпечними;
- не ігноруйте сигнали — якщо кіт втомився, зупиніть гру.
Нарешті, ТОП-10 іграшок, які дійсно подобаються котам
Кожен кіт має свої уподобання, але зоопсихологи виділяють універсальні типи іграшок, які найчастіше подобаються тваринам.
- Вудочка з пір’ям або стрічками: імітує полювання на птаха, підходить для спільної гри;
- Тунель для котів: можна використовувати для гри в хованки або спостереження;
- М’яка мишка з котячою м’ятою: пахне привабливо, легко переноситься в зубах;
- М’ячик-брязкальце: приємно котиться, видає звук — стимулює інтерес;
- Інтерактивна іграшка з рухомим об’єктом: наприклад, круг із м’ячем або "хованка" з отвором;
- Кігтеточка з вбудованими іграшками: поєднує фізичну активність і гру;
- Іграшка з отворами для корму: заохочує "добувати" їжу, активізує інтелект;
- Шурхотливий пакет або тканина: імітує природні звуки в природі;
- Кулька з фольги або змотаної тканини: легка, рухлива, безпечна;
- Коробка з прорізами: дозволяє коту "полювати" лапою і спостерігати.
Іграшки варто регулярно змінювати або ховати на деякий час — щоб підтримувати інтерес. Якщо коту запропонувати 3–5 різних варіантів іграшок, він завжди знайде щось цікаве саме для себе.
Які іграшки котам краще не купувати
Не всі іграшки, які продаються в магазинах, безпечні чи цікаві для котів. Часто яскравий вигляд не має нічого спільного з практичністю. Деякі варіанти можуть не тільки не зацікавити тварину, а й зашкодити її здоров’ю або викликати стрес. Ось перелік іграшок, яких варто уникати.
- Дрібні пластикові деталі: легко проковтнути, можуть застрягнути в горлі або шлунку;
- Іграшки з дзвіночками всередині: якщо дзвіночок випаде, його можна випадково з’їсти;
- Надто яскраві іграшки зі світлодіодами: можуть лякати або викликати нервову збудженість;
- Занадто гучні іграшки: шум, який не регулюється, дратує кота і викликає тривожність;
- Іграшки з пір’ям, що легко відриваються: кіт може їх з’їсти — це небезпечно для шлунково-кишкового тракту;
- Лазери без фізичного завершення гри: якщо використовувати їх неправильно — без здобичі наприкінці — це викликає фрустрацію;
- Іграшки з різкими запахами: хімічні ароматизатори можуть бути токсичними або викликати відторгнення;
- Іграшки для собак: вони зазвичай великі, тверді й не підходять під розмір та потреби кота;
- Нитки та гумки без нагляду: можуть намотатися на язик або лапу, порушуючи кровообіг;
- Застарілі або зношені іграшки: у них можуть бути тріщини, обривки тканини чи відклеєні елементи, які легко проковтнути.
Головне правило: якщо іграшка здається ненадійною, дрібною або з елементами, які можна відгризти — краще її не купувати. Також не забувайте регулярно перевіряти стан навіть улюблених іграшок кота, особливо м’яких або тих, які часто потрапляють у рот чи під кігті.