Издательство электронных книг "Електрокнига" издало сборник рассказов "Лучшие времена"
Издательство электронных книг "Електрокнига" издало сборник рассказов Галины Ткачук "Лучшие времена". Каждый из рассказов - это какой-то из архетипических, мифологических сюжетов, которые давно существуют в мировой культуре. Но место их действия - это, преимущественно, сумерки киевских пригородов.
"Якось між Новим роком та Різдвом зустрілися три дівчини на дорозі в Гатне. Одна у червоній куртці, друга - в зеленій, а третя - в кожушку до п"ят. Одна вийшла погуляти, друга - по продукти, а третя - віднести листівку з привітаннями до Різдва".
В ней есть место и рождественскому вертепу, и спящей красавице, и сказке о рукавичке. Но рассказаны они все необычно, иногда даже слишком необычно.
"Миша Василій зайшов у рукавичку. Тут пахло незнайомим дідом, було просторо і холодно. "Нічого, це холодно поки що, - подумав Василій, - я за кілька годин надихаю." Він прикрив ізсередини вхід, щоб вітер не залітав, заліз у палець, згорнувся клубком, не знімаючи кожуха, і заснув. Саме в цю секунду рукавичку здалеку помітив цибатий змерзлий заєць Анаколуф".
При всей джазовости, в книге действительно есть ответ на вопрос, когда наступят лучшие времена. Только он спрятан в тексте, нужно читать.
"За стінкою співали містичним басом: "Я - літаюче немовля". За немовля співав хтось інший. Він же, мабуть, і носився із немовлям по хаті у моменти співу".
Люди, о которых пишет Галя Ткачук, живут в буднях, но имеют сакральные желания и мечты. И это их делает героями действительно мифических историй.
"Я зазирнула до своєї малої саме в той момент, коли вона закінчувала вечірню молитву. Або ж просто виголошувала свої свіжі побажання: "Ну а для мене - золотоусту дівку". Я тихенько зачинила двері й повернулася на кухню".
Как и все книги издательства "Електрокнига", "Лучшие времена" распространяются бесплатно. Книгу можно свободно скачать на сайте издательства, а потом, если понравится, оплатить. Еще можно заказать печатную версию.
"Серед гойдалок і гірок на дитячому майданчику було розташовано дивний об"єкт. Дерев"яний терем на п"ять метрів угору. В основі мав квадрат зі стороною менше метра. Зовні терем було оздоблено різьбленням, усередині ж виглядав, як порожня труба. То був Дім упертих. Висока бесідка тільки для двох".
Рисунки к изданию создала уже известна молодая художница Марыся Рудская.