Від театру ляльок до кіновиробництва: шлях Олександра Сімочова від сцени до продюсерської майстерності

Олександр Сімочов — український актор і продюсер, чия творча історія бере початок зі сцени театру ляльок, а сьогодні продовжується у сфері кінематографа та медіа в США. Його шлях — це не просто зміна професійних векторів, а приклад того, як глибокий досвід, відкритість до нових форм мистецтва й віра у силу історій можуть привести до нових горизонтів.

Підпишіться на канал Gloss.ua в Telegram.

Початок: Театр як основа чутливості до мистецтва

Перші кроки у мистецтві Олександр робив як актор театру ляльок. Саме там він набув унікальної чутливості до ритму, простору, руху та драматургії — якостей, що згодом стануть фундаментом у його роботі з більшими формами мистецтва. Сцена театру навчила його головного: слухати глядача й працювати для нього через емоцію, образ і сенс.

Переосмислення творчого шляху: від телебачення до масштабних шоу

Розширюючи горизонти, Олександр долучився до створення театральних постановок на ТРК «Еммануїл», де вперше зіткнувся із законами телевізійного виробництва. Цей досвід поступово відкрив йому двері до івент-індустрії та шоу-бізнесу. Вже у Києві він створює власну івент-студію «Компот», з якою реалізовує низку яскравих проєктів, зокрема відому шоу-виставу «Гранд Готель Будапешт», що поєднала театральні прийоми та кінематографічну естетику.

Саме на цьому етапі народжується його інтерес до кіно як до нової мови мистецтва. Починаючи з 2016 року, Олександр активно знімається у кіно. За п’ять років він взяв участь більш ніж у 25 кінопроєктах. Цей етап дозволив йому глибоко зануритися в механіку роботи кінематографа не лише як актора, а як людини, що розуміє, як вибудовується творчий і продюсерський процес.

Продюсування: перехід до системної творчості

Переломним моментом у його кар’єрі став фільм «Соломен», де Олександр виступив як виконавчий продюсер і актор. Режисером цього проєкту був відомий український кінорежисер Олександр Березань (відомий за роботами «Козаки. Абсолютно брехлива історія», «Смак свободи», «Давай танцюй»). Фільм переміг на 16-му державному конкурсі Держкіно України, що підтвердило його художній потенціал і професійний рівень команди.

Хоча повномасштабна війна зупинила повноцінне виробництво, команді вдалося створити вражаючий тізер, який став не просто презентацією проєкту, а окремою емоційною історією, що демонструвала якість, рівень задуму й командної роботи. Цей тізер і сьогодні залишається прикладом того, як продюсерська ідея може отримати кінематографічне втілення навіть у найскладніших умовах.

Новий старт у США: продовження шляху в еміграції

Сьогодні Олександр Сімочов продовжує свій творчий шлях уже в США, де розвиває власні медійні й кінопроєкти. У штаті Вашингтон він уже встиг долучитися до роботи як актор у новому фільмі Олександра Березаня, орієнтованому на американського глядача, який перебуває на стадії постпродакшену.

Паралельно Сімочов розпочинає роботу над власним новим короткометражним проєктом «On the Edge», створеним на перетині досвіду, здобутого в Україні, й нових можливостей, які відкрилися в еміграції. Цей фільм покликаний говорити про внутрішні переживання людини, її пошук опори у світі змін і невизначеності.

У центрі всього — історія, що зцілює

«Я вірю в історії, які можуть зцілювати, об’єднувати та надихати. І я знаю, що українське кіно має сили звучати у світі», — говорить Олександр Сімочов.

Його професійна траєкторія — це не просто шлях від театру до кінокамери. Це шлях від щирого служіння мистецтву до продюсерської відповідальності, від емоційного глибокого контакту з глядачем до прагнення створювати сенси на екрані. І цей шлях, безперечно, лише починається.