Справляємося з апатією: як повернутися до звичного життя, якщо нічого не хочеться робити

В умовах війни ми постійно відчуваємо власну безпорадність через те, що не можемо адекватно та ефективно діяти у небезпечній ситуації.

Розчарування у всьому, хронічна втома, бездіяльність та відчужене ставлення до того, що відбувається навколо, – це ознаки зародження апатії. Цей стан є поширеною реакцією на сильний стрес, проте не варто його недооцінювати.

Не забудьте передплатити канал Gloss.ua в Telegram.

Якщо людина тривалий час перебуває в апатичному стані, то вона ризикує зіткнутися з серйозними наслідками. Так, людина може почати схилятися до думки про суїцид або впасти в депресію.

До цього стану потрібно ставитися з усією серйозністю і боротися з ним ще "в зародку".

Основні причини апатії

Фахівці виділяють як зовнішні, так і внутрішні причини виникнення апатії. Як правило, подібний стан є симптомом якогось захворювання.

До зовнішніх причин належать:

• хронічний чи сильний стрес
• напружений спосіб життя
• сильні емоційні переживання
• перевтома та відсутність відпочинку
• нерозуміння та неприйняття з боку суспільства
• прийом деяких лікарських препаратів (антидепресанти, снодійні, протизаплідні, транквілізатори тощо)
• психологічний тиск з боку оточуючих
• різкі та непередбачені зміни в житті
• постійна психічна напруга

До внутрішніх причин належать:

• соматичні захворювання
• захворювання ендокринної системи
• депресія
• хвороба Альцгеймера
• шизофренія та захворювання ЦНС
• імунодефіцитні стани
• деменція
• онкологія
• травми та пухлини мозку
• алкоголізм та наркоманія

Як бачимо, причин виникнення апатії достатньо. Даний стан здатний перетікати з легкої форми у важку і спричиняти незворотні зміни особистості людини. При легкій формі апатії можна обмежитися відвідуванням психолога та ендокринолога, а вже на більш занедбаних стадіях людині доведеться пройти курс лікування у психотерапевта.

Найбільш характерні симптоми апатії

Симптоми апатії можуть мати різну інтенсивність: від тимчасового зниження працездатності до повної втрати інтересу до життя. Апатія здатна перетікати в затяжну депресію і спричиняти повне безсилля.

Так, найбільш характерними симптомами апатії фахівці називають:

• зниження бажання спілкуватися з оточуючими та замкнутість
• втрата апетиту
• хронічна втома та слабкість
• пригнічений настрій
• втрата інтересу до роботи, хобі, розваг
• проблеми з концентрацією уваги та пам'яттю
• сонливість (навіть після повноцінного сну)
• безініціативність

Як впоратися з апатією: поради психолога

"У будь-якої апатії є причина. З її пошуку і потрібно починати вирішення проблеми"

Фото: Психолог Катерина Шевцова

Коментує психолог Катерина Шевцова

"У будь-якої апатії є причина. З її пошуку і потрібно починати вирішення проблеми. Якщо ми говоримо про апатію під час війни, то причина апатії – не в самих військових діях, а в нашій реакції на них.

Наприклад, людина втратила роботу через війни, нових вакансій за його спеціальністю немає, при цьому незрозуміло, коли закінчаться бойові дії. У таких умовах людина може не бачити сенсу продовжувати пошуки роботи або навчатися іншої спеціальності. Причина – реакція на стрес, спричинений втратою роботи.

У такій ситуації важливо зробити наступне:

1. Зрозуміти причину апатії.

2. Прийняти ситуацію. Це зробити буде вкрай важко, тому можна подивитися на те, як інші люди справляються з подібними ситуаціями.

3.Скласти письмовий план можливих рішень проблеми. Важливо саме перенести всі варіанти на папір. Це допоможе ефективніше сформулювати рішення і трохи "розгрузити мозок".

4. Розкажіть про свій стан хоча б одній людині. Нехай навіть самому собі. Говорити з кимось про те, що ви більше нічого не хочете - складно, адже це все одно що зізнатися в слабкості. Але нехай це вас не лякає. Сьогодні такий стан відчувають дуже багато людей, і це цілком природно.

5. Не намагайтеся відразу "зібрати волю в кулак" і почати діяти. Ваш емоційний стан - це не м'яз, який можна за власним бажанням напружити або розслабити. Дайте собі час прийняти нову дійсність.

6. Спробуйте вести щоденник. Навіть схематичні записи допоможуть вам краще розібратися у своїх почуттях і простежити, як змінюється ваш стан.

Пам'ятайте, що в апатії може бути абсолютно будь-який тригер: від переїзду в інше місто, де потрібно все починати заново, до синдрому того, хто вижив, коли людині здається, що вона несправедливо зараз перебуває в тилу, коли інші страждають під обстрілами. Подібні почуття абсолютно нормальні. Ненормальні обставини, в яких ми всі опинилися".

Також впоратися апатією вам допоможуть наступні лайфхаки:

Хваліть себе. Не варто під час війни ставити перед собою грандіозні цілі, які досягти нереально. Натомість щодня ставте перед собою невеликі, але реальні завдання - вивчити пару фраз іноземною мовою, віджатися 10 разів, прочитати 20 сторінок тощо. Після того, як виконаєте - обов'язково похваліть себе.

Плануйте. Хоча б на найближчі 10-12 годин. Ви повинні сткладати план на день та тим самим повертати собі бажання прожити цей день "на максимум". Це допоможе не втратити відчуття часу і запобігти деперсоналізації (стан, в якому людина відчуває відчуження від самої себе, почувається як уві сні, а все, що відбувається навколо, здається їй нереальною).

Контролюйте. Намагайтеся створити певні ритуали, якими б починався і закінчувався день (перегляд фільму, прийом душа і т.д.). Важливо дотримуватися розпорядку дня і контролювати певні процеси у вашому житті. Наприклад, ви готуєте їжу, годуєте домашнього улюбленця, займаєтеся прибиранням. Від вас багато залежить і про це не варто забувати. Таким чином ви повинні усвідомити, що ви контролюєте певні речі у вашому житті.

Не відмовляйтеся від спілкування. Якщо є можливість, то обов'язково зустрічайтеся з близькими та рідними, збирайтеся компаніями. Спілкуйтесь, діліться думками та переживаннями, розповідайте про свої емоції. Такі зустрічі допоможуть вам не втратити зв'язок із реальністю та створять ефект "групової терапії".

Не дозволяйте почуттю провини охопити вас. Зараз багато людей відчувають провину за те, що їм вдалося евакуюватися/вони мають дах над головою/вони не втратили родичів, коли в інших містах продовжують гинути люди. Це також поширена реакція на стрес. Але слід пам'ятати, що у війні винна країна-агресор. Ваше життя і є цінністю, яку захищають ЗСУ.