Зустріч з Андрієм Куликовим "Як домогтися, щоби в Україні спрацьовували стандарти якісноі журналістики"

Журналіст, редактор, радіоведучий, телеведучий, медіаексперт, медіатренер Андрій Куликов – професіонал широкого спектру, має великий послужний список, який заслуговує поваги хоча б навіть одним цим пунктом: 1992–1995 роках – продюсер, старший продюсер радіо Української служби Бі-Бі-Сі (Лондон). Та окрім професійної діяльності, Андрій Куликов є людиною з великої літери. Про таких як він кажуть: ще старого зразка. Тож послухати його варто не лише журналістам.

Дотримання професійних стандартів журналістики – дієвий спосіб захисту журналістської галузі від тиску на неї, а, отже, і одна з запорук її здорового розвитку. Ми часто перекидаємо відповідальність за незадовільний стан на інших. Так зручно винуватити у негараздах зловмисників з числа зовнішніх сил. Часом тяжко визнати, що недопрацьовуємо самі.

Як змінилося становище в українській журналістики з часу останньої зміни влади? Які види тиску на журналістику переважають і як вони впливають на зміст і тон публікацій та ефірних матеріалів? Про які види тиску на журналістів і галузь у цілому досі мовчать? Яку загрозу професійній журналістиці становить блогерство? Наскільки імовірно створення в Україні суспільного мовлення, що зможе стати чинником оздоровлення галузі? Коли в Україні будуть цікаві телебачення і радіо?

Цитати:

"Тут на сцені є люди, пофарбовані в синій, червоний і зелений кольори. Куди зник помаранчевий колір, малиновий? Навіть якщо для всіх нас є застереження, ми не повинні допускати, щоб у нас зникали кольори. Ми не повинні допустити, щоб з нашого телебачення зникали мови, ми не повинні допустити, щоб з нашої спільноти зникали колеги. У нашій програмі працюють люди різних кольорів, я маю на увазі, люди різних політичних переконань, і може тому вона виходить такою, як вона є" (слова Андрія Куликова про політику, які вирізали з трансляції "Телетріумфу").

"Через суспільно-політичні ток-шоу вдається поширити інформацію, яка цікавить значне коло людей. І тому треба пробувати організовувати ділове обговорення важливих питань".

"Шоу – це не стільки "видовище", як "показ" – за допомогою слів у першу чергу".

"Якщо умовно вимірювати рівень свободи в Україні: свободи нам бракує".

"Мене часто вимагають, щоб я оприлюднив свої політичні погляди. Але моє редакційне судження таке: поки я є ведучим політичного ток-шоу, я не можу казати, за більшовиків я чи за меншовиків, щоб не провокувати недовіру у певної частини гостей студії і глядачів".

"Найпростіше у програмі замінити ведучого, бо не один ведучий робить проект".

https://www.facebook.com/events/411877478921484/

Читай также