З початком повномасштабного вторгнення військ РФ на територію нашої країни життя українців розділилося на "до" та "після".
В даний час окупанти не залишають спроб захопити українські населені пункти - вони завдають нищівних ударів по цивільним об'єктам, вбивають мирне населення, викрадають і катують людей, займаються мародерством.
Не забудьте підписатися на канал Gloss.ua в Telegram.
Ті, кому вдалося вижити в хаосі війни і знайти собі безпечний прихисток, можуть зіткнутися з почуттям провини, яке постійно загострюється. Такий стан називається "синдром того, хто вижив" і він здатний призводити до серйозних проблем, починаючи від адреналінової залежності та суїцидальних думок, закінчуючи алкогольною та наркотичною залежностями.
Синдром того, хто вижив, - це сильне почуття сорому, жалю і провини за те, що людині вдалося вижити або за те, що його життя більш комфортне і спокійне, ніж у його близьких.
Читайте також:
Справляємось з апатією: як повернутися до звичного життя, якщо нічого не хочеться робити
Поради психологів: як переконати родичів бути обережними та залишити небезпечні території
Як заспокоїти дитину під час повітряної тривоги: 5 дієвих порад
Як саме виникає "синдром того, хто вижив" і які його симптоми? Як людині впоратися з почуттям всепоглинаючої провини та наповнити своє життя новим змістом?
Про це Gloss.ua поговорив з кваліфікованими фахівцями, які роз'яснили, як правильно поводитись у подібній ситуації.
"Не забороняйте собі проявляти емоції та спілкуйтеся з людьми, які мають схожий досвід"
Коментує психолог Катерина Шевцова
"Синдром, того хто вижив – це форма ПТСР (посттравматичного стресового розладу). Він характеризується переживанням постійного почуття провини через те, що людина змогла вижити під час війни/переїхала подалі від фронту/емігрувала/не отримала поранень на відміну від знайомих чи друзів тощо.
Термін цей з'явився у 1949 році. Його ввів нідерландський психіатр Едді де Вінд, який вижив у концтаборі Освенцим. Він вживав термін «синдром концентраційного табору» щодо переживань колишніх в'язнів нацистських концентраційних таборів та таборів смерті.
Найчастіше цей синдром має такі симптоми:
-постійне почуття тривоги і провини через власну безпеку;
-апатія;
-безсоння;
-нічні кошмари;
-постійні перепади настрою;
-дипресивні думки;
-абстиненція;
-соціальне відсторонення.
Як собі допомогти, якщо немає можливості звернутися до психотерапевта:
- Згадати справжні причини травматичної ситуації. Зміщення уваги на зовнішні зміни, які її створили, допоможуть позбутися самозвинувачень.
- Не забороняти собі прояв будь-яких емоцій.
- Допомагати іншим. Займіться волонтерством, якщо маєте сили та психічний ресурс. Краще діяти за принципом концентраційних кіл: спочатку допомогти безпосереднім близьким, далі сусідам, а далі ширшому суспільству. Проте не вимагайте від інших рятуватись у будь-який спосіб, якщо люди до цього не готові. Для деяких людей поїхати закордон, де в них нічого немає, буде більшим стресом ніж жити у прифронтовому місті. Кожен має вирішувати сам.
- Спілкуватися з людьми, які мають схожий досвід. Це допоможе позбавитися відчуття самотності у боротьбі зі складними переживаннями.
"Подумайте про те, що війна обов'язково закінчиться і всі, хто був "у тилу", почнуть відбудовувати Україну, а для цього потрібно багато внутрішніх сил та ресурсів"
Коментує дипломований психолог та психотерапевт Катерина Клюшніченко
"Синдром того, хто вижив вникає після того, як людина пережила якусь травмуючу подію, наприклад: війну, втрату житла, пандемію, геноцид і при цьому залишилася живою, перебуває у відносній безпеці і може жити нормальним життям у той час, коли інші страждають.
Уцілілі люди не можуть зрозуміти, чому вижили саме вони, ставлять під сумнів те, що варті цього. Вони вважають, що заслуговують на якесь покарання за те, що, нібито, втекли.
Оскільки вина – це не вроджене, а соціальне явище, то на тлі цього вцілілі дуже часто страждають від засудження з боку тих, хто залишився у небезпечних місцях.
Симптоми:
Симптоми можуть бути як фізіологічні, так і психологічні.
До фізіологічних відносяться:
- нудота;
- тремтіння в тілі;
- головний біль;
- порушення сну;
- проблеми із ШКТ.
До психологічних відносяться:
- роздратування;
- підвищена тривожність;
- злість;
- апатія;
- втрата мотивації;
- почуття безпорадності та безсилля;
- панічні атаки;
- ізолювання себе від інших;
- нав'язливі думки про смерть та самогубство.
Як людині впоратися з синдромом того, хто вижив
- Важливо згадати причини події, що травмує, щоб зрозуміти, що вашої провини в цьому немає. Запитайте себе: "Хто почав війну? Хто запускає ракети? Хто відповідає за це?" Головна тут відповідь – не ви! Не ви несете за це відповідальність! Вашої провини у цьому немає.
- Прийміть свої емоції. Багато хто вважає, що, перебуваючи в безпеці, вони повинні почуватися добре і жити так, як раніше: бути продуктивним, працювати, вчитися, вибудовувати нормальні взаємини. А для цього емоції горя, смутку та скорботи повинні бути відсутніми. Але, на жаль, вони є і кожна людина повинна їх проживати, щоб рухатися далі. Комусь на це знадобиться півроку, комусь рік, а комусь усе життя. Запитайте себе: "Що я зараз відчуваю з приводу події, що травмує?" Дозвольте собі тужити, сумувати, плакати… ви маєте на це право.
- Вибудовуйте наново сенси, власну опору. Сенси - це те, що дозволяє пережити найскладніші часи. Вони мають бути справжніми і лише вашими, справді щирими. Що для вас зараз важливе? На що чи кого ви можете спиратися?
- Обов'язково мрійте. Це надає внутрішні сили та дарує відчуття того, що є заради чого жити.
- Намагайтеся привнести хоч якусь рутину у своє повсякденне життя. Згадайте свої колишні ритуали і почніть знову слідувати їм. Це заспокоює та вирівнює емоційний стан, знижуючи тривогу.
- Плануйте свій день, заведіть звичку складати графік дня. Це суттєво знижує тривогу та дає відчуття того, що ви контролюєте своє життя.
- Знайдіть спосіб допомагати оточуючим. Не буває маленької допомоги, будь-яка допомога – це допомога. Тому, якщо у вас є ресурс на те, щоб бути волонтером і допомагати людям, обов'язково робіть це.
- Шукайте своє коло спілкування. Якщо є можливість, продовжуйте спілкуватися з друзями, знаходьте однодумців, тих, хто може з вами обговорити все, що сталося. Промовляючи свої переживання, ви проживаєте горе і крок за кроком рухаєтеся далі.
Так, зараз ви у безпеці, але відчуваючи провину ви проявляєте себе як дуже емпатичну особистість. Тобто ви добра людина і ніколи не "кидали" своїх. Зараз ви знаходитесь у тилу для того, щоб після перемоги було кому жити, кому відбудовувати міста та рятувати решту!
Подумайте про те, що війна обов'язково закінчиться і дуже хотілося б, щоб потім усі, хто був "у тилу", почали відбудовувати Україну, а для цього потрібно багато внутрішніх сил і багато ресурсу! Збережіть цей ресурс і пізніше ви обов'язково зробите свій важливий внесок у спільну благу справу».
"Пам'ятайте, ніхто не в змозі змінити минуле, тому немає сенсу "заморожувати" своє життя в сьогоденні"
Коментує практикуючий психолог, гештальт-терапевт Анна Анікєєва
"Синдром того, хто вижив - це комплекс почуттів і переживань, які може відчувати людина, яка врятувалася від трагічної події. Домінуючим почуттям є вина, а так само сором, жалість, пригнічений стан, апатія, депресія.
Синдром того, хто вижив, є формою ПТСР (посттравматичного стресового розладу) і найкраще з наступними симптомами звернутися за допомогою до психотерапевта:
1. Нав'язливе почуття провини, почуття засудження з боку постраждалих більше, або їх родичів.
2. Апатія та дратівливість.
3. Пригнічений стан, відсутність бажання жити, можливе навіть ігнорування своїх базових потреб, думки про самогубство.
4. Соціальна ізоляція.
5. Як наслідок, соматичні прояви: головний біль, проблеми зі сном, ЖКТ, серцево-судинною системою.
Якщо немає можливості отримати професійну допомогу, можна зробити наступне:
1. Ревізія відповідальності. Взяти аркуш і ручку, розділити на 2 стовпці. Розібратися, що саме ви контролюєте, а на що зовсім не можете вплинути.
2. Напишіть список того, що ви можете зробити зараз для тих людей, про кого ви переживаєте, перед якими відчуваєте провину. Яка ваша дія може сприяти реалізації тієї енергії, що застрягла в вас як почуття провини.
3. Говоріть про свій стан. Попросіть близьку людину, яка вміє просто вислухати, перебуваючи поряд або спілкуйтесь з людьми, які пережили подібне. З синдромом того, хто вижив важливо не залишатися на самоті.
4. Дозвольте собі відчувати та переживати свої емоції та почуття. Не боріться з ними, а намагайтеся спрямовувати енергію в те русло, яке вас не руйнує. Якщо затримувати почуття у тілі, вони стають симптомом.
Пам'ятайте, ніхто не в змозі змінити минуле, тому немає сенсу "заморожувати" своє життя в сьогоденні".
Теги: психологія , синдром того, хто вижив , фобія
